Трагічна декада

Дата:	9–19 лютого 1913
Місце:	Мехіко
Результат:	Перемога повстанців Убивство президента Франсіско Мадеро і його віце-президента Хосе Марія Піно Суареса.;

Трагічна декада
	Мексиканська революція
	Повстанці-послідовники Фелікса Діаса в Мехіко під час заворушень проти Мадеро; Повстанці-послідовники Фелікса Діаса в Мехіко під час заворушень проти Мадеро
Дата:	9–19 лютого 1913
Місце:	Мехіко
Результат:	Перемога повстанців Убивство президента Франсіско Мадеро і його віце-президента Хосе Марія Піно Суареса.;
Сторони
(Лоялісти); Мадеристи	(Повстанці); Порфіристи; Реїсти; Феліцисти
Командувачі
Лауро Віллар[en]; Анхел Ортіс Монастеріо[es]; Вікторіано Уерта; Анхел Гарсія Пенья[es]; Феліпе Анхелес[en]	Фелікс Діас; Бернардо Реєс †; Мануель Мондрагон; Ауреліано Бланке[es]; Грегоріо Руїс[es] †; Вікторіано Уерта; Генрі Лейн Вільсон[en]
Втрати
загинуло 5,500
	Вікторіано Уерта під час декади перейшов з боку мадеристів на бік повстанців

Трагічна декада (ісп. Decena Trágica) — низка подій Мексиканської революції, що відбулися в Мехіко в період від 9 по 19 лютого 1913 року. Трагічна декада закінчилася зміщенням Франсіско Мадеро з посади президента і перемогою контрреволюційних сил.

Хід подій ред.

Контрреволюційні солдати

Заколот почався 9 лютого, його керівниками були кілька вищих офіцерів на чолі з генералом Мануелем Мондрагоном^[en]^[1]. Супроводжувані двома артилерійськими полками загальною чисельністю 400 осіб і 300 курсантами, вони звільнили з в'язниці лідерів контрреволюції генералів Фелікса Діаса^[en] і Бернардо Реєса^[es]. Після невдалої спроби захопити резиденцію президента — Національний палац, під час якої загинув генерал Реєс, повстанцям вдалося закріпитися у фортеці столичного арсеналу^[2].

Президент Мадеро поклав керівництво придушенням заколоту на генерала Вікторіано Уерту. Однак останній був пов'язаний зі змовниками і крім того сам мав намір зайняти президентське крісло. Уерта створював видимість боротьби з бунтівниками, обмежившись лише рідкісними обстрілами арсеналу і свідомо невдалими атаками. Таким чином Фелікс Діас і Уерта намагалися вимотати населення, викликавши байдужість до майбутньої зміни влади^[3]^[4]. Під час обстрілів загинуло 3 тис. осіб^[5].

18 лютого прихильники Уерти заарештували Мадеро. За сприяння американського посла між Уертою і Діасом було укладено угоду (т. зв. «Посольський пакт»). Згідно з цією угодою, Уерта отримував пост тимчасового президента, а Діас за його підтримки мав стати постійним президентом^[6].

19 лютого Мадеро і віце-президент Хосе Марія Піно Суарес^[ru] були змушені подати у відставку. Тимчасовим президентом згідно з конституцією став міністр закордонних справ Педро Ласкуран. За домовленістю з Уертою він призначив останнього міністром внутрішніх справ і сам пішов у відставку (його президентське правління стало найкоротшим в історії — менше години). Тепер за конституцією посада тимчасового президента переходила до Уерти.

23 лютого за його наказом Мадеро і Піно Суареса було вбито дорогою до в'язниці^[7].

Література ред.

Альперович М. С., Руденко Б. Т. Мексиканская революция 1910—1917 гг. и политика США. — М. : Соцэкгиз, 1958. — 336 с.
Платошкин Н. Н. История Мексиканской революции. Истоки и победа 1810—1917 гг. — М. : Университет Дмитрия Пожарского : Русский Фонд содействия образованию и науке, 2011. — Т. 1. — 432 с. — ISBN 978-5-91244-034-2.

Посилання ред.

[FOOTNOTEАльперович1958145-1] Альперович, 1958, с. 145.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011173—174-2] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 173—174.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011174-3] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 174.

[FOOTNOTEАльперович1958146-4] Альперович, 1958, с. 146.

[FOOTNOTEАльперович1958154-5] Альперович, 1958, с. 154.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011176-6] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 176.

[FOOTNOTEПлатошкин,_Т._12011177-7] Платошкин, Т. 1, 2011, с. 177.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]