Вікіпедія

Травам не можна помирати

«Травам не можна помирати» — психологічний роман сучасного українського письменника Степана Процюка, який вийшов у 2017 році у київському видавництві «Легенда». Роман висвітлює певні зрізи українського життя в УРСР у 1970-их роках, зокрема письменницький дисидентський рух та співпрацю письменників із радянською владою, а також протистояння нечисленних інакодумців із радянським режимом.

Травам не можна помирати
Жанрпсихологічний роман
АвторСтепан Процюк
Моваукраїнська
Написано2016—2017
ОпублікованоВересень 2017
ISBN-13:978-966-97689-0-2

У квітні 2023 року роман був перевиданий у київському видавництві «Наш Формат»[1].

Сюжет

ред.

Роман містить кілька сюжетних ліній, які переплетені між собою; за словами Тетяни Качак, вони «взаємодоповнюють одна одну й творять композиційно цілісний текст»[2]. У «Травам не можна помирати» зображено:

  • історію зради як внутрішньої трагедії вчителя Миколи Комарницького;
  • життя психлікарень, де проти інакодумців застосовували репресивну психіатрію[3];
  • історію співпраці Спілки письменників УРСР із радянським режимом та протистояння йому;
  • любовна лінія агентки КДБ Світлани-Софії;
  • історію життя Олександера Світлого (прототипом якого є Олекса Тихий).

Персонажі

ред.

Одними з головних персонажів роману є вчитель Микола Комарницький і вчителька-агентка Світлана-Софія.

За трактуванням Ігоря Котика[4], інших персонажів роману «Травам не можна помирати» можна розділити на три основні групи:

  • письменники, які співпрацюють із радянською владою (двома ключовими фігурами із цієї групи є Крислатий, Крилатий; до них також можна віднести Михася Сандуляка та Петра Ужинка);
  • українські патріоти, які є жертвами радянського режиму (наприклад, Максим Томиленко, який помирає, замордований у психлікарні; також Олександер Світлий і Кость Терен);
  • представники радянського режиму: «кагебісти і їхні поплічники»[4] (наприклад, Ніколай Іванович Дурбачов).

Тематика

ред.

Однією з основних тем, якої торкається роман «Травам не можна помирати», є українська мова, зокрема пригнічення української мови у висвітлений період. Автор висвітлює пригноблене становище української мови у період застою і порівнює її з «прокаженою й паралізованою дівчиною в незримій труні»[5]

Іншою важливою темою в романі є колабораціонізм в межах українського дисидентського руху, зокрема мотивація та становище письменників, лояльних до радянської влади. Однією із провідних тем роману є психологія вимушеної (Микола Комарницький) чи зумисної (поет Крилатий) зради. За твердженням проф. Олени Юрчук, символом життя літературної верхівки радянської України в романі є ресторан «Еней»[5].

«Травам не можна помирати» містить любовну лінію: за сюжетом, любовний трикутник розгортається між вчителем «з питомо українським світосприйняттям» Миколою Комарницьким, Софією (Світланою) Сметанюк та її коханцем — майором КДБ Ніколаєм Івановичем Дурбачовим[6].

Також до теми роману Олена Юрчук відносить комплекс «Великої Матері» в контексті українського чоловіка[5].

На виборі теми роману позначився батько Степана Процюка Василь Михайлович Процюк, який у кінці 1950-их — на початку 1960-их був політичним в'язнем радянських концтаборів, засуджений за «український буржуазний націоналізм».

Сприйняття і похідні роботи

ред.

Роман «Травам не можна помирати» був презентований у багатьох містах України. Також він здобув популярність серед українців за кордоном завдяки презентаціям, які Степан Процюк провів у кількох містах Європи та Північної Америки, зокрема в Гельсінкі, Римі, Чикаго та Нью-Йорку[7][8].

Роман став предметом багатьох рецензій українських літературних оглядачів та критиків. Переважна більшість рецензій позитивно відгукується про твір: наприклад, Христина Букатчук у своїй рецензії на роман стверджує, що він «увінчує аналітику і осмислення української національної дійсності 70-х минулого століття»[9], тоді як Олена Юрчук позитивно оцінює «візійний простір 70-х» роману[5].

У своїй рецензії «Дещо про любов у часи колабораціонізму» Ігор Котик відносить до сильних сторін книжки висвітлення теми співпраці Спілки письменників із радянським режимом, яка мало висвітлена в сучасній українській літературі. Негативними аспектами «Травам не можна помирати» Котик називає спрощеність у змалюванні деяких персонажів (про «невиписаність» жіночих персонажів говорить і Олена Юрчук[5]) та недоречна, на його думку, публіцистичність книги[4].

Поруч із виходом книжки було створено буктрейлер до роману, який був презентований в рамках історичного фестивалю «Софія»[10][11].

У вересні 2017 року було презентовано короткометражний фільм «70-ті», який був знятий за романом «Травам не можна помирати». Режисером та актором фільму є Тарас Бенюк; фільм профінансований міською владою Івано-Франківська[12].

Наразі триває робота над сценарієм майбутнього фільму за мотивами роману.

Нагороди і відзнаки

ред.

Роман «Травам не можна помирати» став одним із перших проектів новоствореного видавництва «Легенда», вийшовши у «Мисливій серії» «Легенди».

У кінці 2017 року роман увійшов у топ-10 найкращих книг в Україні за версією літературних блогерів (голосування проводилося редакцією книжкового блогу Yakaboo)[13][14].

Окрім цього, роман «Травам не можна помирати» здобув перемогу у номінації «Проза» конкурсу «Найкраща книжка Прикарпаття — 2017»[15].

У кінці 2018 року в рамках програми поповнення фондів публічних бібліотек Українського інституту книги було закуплено 1500 примірників роману для українських біібліотек.

Примітки

ред.
  1. ↑ Книга «Травам не можна помирати». Наш Формат. Процитовано 16 травня 2023.
  2. ↑ Качак, Тетяна (25 вересня 2017). Радянські 70-ті: конфлікти й катастрофи людської душі у знаковому романі Степана Процюка. Буквоїд. Процитовано 9 березня 2019..
  3. ↑ Даниленко, Людмила Вікторівна (2020). Пам’ять не може помирати: осмислення каральної психіатрії в СРСР у романі С. Процюка «Травам не можна помирати». Вісник МДУ. Серія: Філологія - Випуск 23. с. 22—30. doi:10.34079/2226-3055-2020-13-23-22-30. Процитовано 16 травня 2023.
  4. ↑ а б в Ігор Котик (5 березня 2018). Дещо про любов у часи колабораціонізму. Збруч. Процитовано 1 березня 2019.
  5. ↑ а б в г д Юрчук, Олена (6 квітня 2018). Про трави, яким не можна помирати. Буквоїд. Процитовано 9 березня 2019..
  6. ↑ Мадій, Марта (13 червня 2018). Трикутники і багатокутники. Буквоїд. Процитовано 9 березня 2019.
  7. ↑ Степан Процюк зустрівся з українцями в Римі. Буквоїд. 3 квітня 2018. Процитовано 9 березня 2019.
  8. ↑ Літературні зустрічі Степана Процюка у Чикаго. Буквоїд. 4 травня 2018. Процитовано 9 березня 2019.
  9. ↑ Христина Букатчук (7 лютого 2018). Повія і мадонна. Буквоїд. Процитовано 1 березня 2019.
  10. ↑ У мережі з’явився трейлер за романом Степана Процюка “Травам не можна помирати”. ВІДЕО. Процитовано 1 березня 2019.
  11. ↑ Фестиваль Софія (31 серпня 2017). Буктрейлер за романом Степана Процюка "Травам не можна помирати". YouTube. Процитовано 9 березня 2019.
  12. ↑ У Франківську презентували гостросюжетну короткометражку “70-ті”. Галицький Кореспондент. 14 вересня 2017. Процитовано 9 березня 2019.
  13. ↑ Тетяна Синьоок. Книжкові рейтинги 2017: підсумки голосування книгоблогерів. Процитовано 1 березня 2019.
  14. ↑ Книгоблогери вибрали топ-10 книг 2017 року. Yakaboo. 2 січня 2018. Процитовано 1 березня 2019.
  15. ↑ У Франківську обрали переможців «Найкращої книжки Прикарпаття». 20 січня 2018. Процитовано 1 березня 2019.

Бібліографія

ред.
  • Степан Процюк. Травам не можна помирати. — Київ : Легенда, 2017. — 256 с.
  • Степан Процюк. Травам не можна помирати. — Київ : Наш Формат, 2023. — 208 с.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Травам_не_можна_помирати&oldid=39495102