Трав'янка

рід птахів

Трав'я́нка[3], чека́н (Saxicola) — рід горобцеподібних птахів родини мухоловкових (Muscicapidae). Представники цього роду мешкають в Євразії, Африці і Океанії. В Україні мешкають два представники цього роду — трав'янка лучна (Saxicola rubetra), що гніздиться майже на всій території країни, окрім Криму та Приазов'я, та трав'янка європейська (Saxicola rubicola), що гніздиться майже на всій території України, крім Полісся та значної частини степової зони[4].

Трав'янка
Grey Bushchat (male) I IMG 6728.jpg
Самець сірої трав'янки (Saxicola ferreus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Мухоловкові (Muscicapidae)
Рід: Трав'янка (Saxicola)
Bechstein, 1802[1]
Види
Commons-logo.svg Вікісховище: Saxicola

ОписРедагувати

Трав'янки — це дрібні і середнього розміру співочі птахи, середня довжина яских становить 11-17 см, а вага 11-26 г. Вони мають відносно короткий, прямокутної форми хвіст, округлі крила, короткий, міцний дзьоб і тонкі лапи. Трав'янкам притаманний статевий диморфізм[5].

Систематика і таксономіяРедагувати

Раніше трав'янок відносили до родини дроздових (Turdidae), однак за результатами низки молекулярно-генетичних досліджень вони були віднесені до мухоловкових[6][7]. Їх найближчими родичами є кам'янки з роду Oenanthe і чорнощокі трав'янки з монотипового роду Campicoloides.

Також за результатами низки досліджень чорноголову трав'янку (Saxicola torquatus) було розділено на кілька видів[8][9][10].

ВидиРедагувати

Виділяють п'ятнадцять видів:[11]

Відомо також чотири викопних види трав'янок:

  • Saxicola lambrechti (пізній міоцен, Полгарді, Угорщина)[16]
  • Saxicola baranensis (пліоцен, Беременд, Угорщина)[16]
  • Saxicola parva (пліоцен, Чарнота, Угорщина)[16]
  • Saxicola magna (пліоцен, Беременд, Угорщина)[16]

ЕтимологіяРедагувати

Наукова назва роду Saxicola походить від сполучення слова лат. saxi — камінь і лат. cola — мешканець.[17]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Bechstein, Johann Matthäus (1802). Ornithologisches Taschenbuch von und für Deutschland, oder, Kurze Beschreibung aller Vögel Deutschlands für Liebhaber dieses Theils der Naturgeschichte (нім.). Leipzig: Carl Friedrich Enoch Richter. с. 216. 
  2. Dickinson, E.C.; Christidis, L., ред. (2014). The Howard & Moore Complete Checklist of the Birds of the World. 2: Passerines (вид. 4th). Eastbourne, UK: Aves Press. с. 608. ISBN 978-0-9568611-2-2. 
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
  5. Urquhart, E., & Bowley, A. (2002). Stonechats. A Guide to the Genus Saxicola. Christopher Helm, London. ISBN 0-7136-6024-4.
  6. Voelker, G.; Spellman, G.M. (2004). Nuclear and mitochondrial DNA evidence of polyphyly in the avian superfamily Muscicapoidea. Molecular Phylogenetics and Evolution 30: 386–394. doi:10.1016/S1055-7903(03)00191-X. 
  7. Sangster, G.; Alström, P.; Forsmark, E.; Olsson, U. (2010). Multi-locus phylogenetic analysis of Old World chats and flycatchers reveals extensive paraphyly at family, subfamily and genus level (Aves: Muscicapidae). Molecular Phylogenetics and Evolution 57 (1): 380–392. PMID 20656044. doi:10.1016/j.ympev.2010.07.008. 
  8. Wink, M.; Sauer-Gürth, H.; Gwinner, E. (2002). Evolutionary relationships of stonechats and related species inferred from mitochondrial-DNA sequences and genomic fingerprinting. British Birds 95: 349–355. 
  9. Woog, F.; Wink, M.; Rastegar-Pouyani, E.; Gonzalez, J.; Helm, B. (2008). Distinct taxonomic position of the Madagascar stonechat (Saxicola torquatus sibilla) revealed by nucleotide sequences of mitochondrial DNA. Journal of Ornithology 149 (3): 423–430. doi:10.1007/s10336-008-0290-1. 
  10. Zink, R.M.; Pavlova, A.; Drovetski, S. V.; Wink, M.; Rohwer, S. (2009). Taxonomic status and evolutionary history of the Saxicola torquata complex. Molecular Phylogenetics and Evolution 52 (3): 769–773. PMID 19464380. doi:10.1016/j.ympev.2009.05.016. 
  11. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Chats, Old World flycatchers. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 06 листопада 2022. 
  12. Saxicola maurus у базі Avibase. 
  13. Saxicola stejnegeri у базі Avibase. 
  14. Saxicola maurus у базі Avibase. 
  15. Saxicola maurus у базі Avibase. 
  16. а б в г Eugen Kessler (2013). Neogene songbirds (Aves, Passeriformes) from Hungary. Hantkeniana. Contributions of the Department of Palaeontology. Eötvös University 8: 37–149. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 10 січня 2014. 
  17. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 349. ISBN 978-1-4081-2501-4. 
  18. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

ПосиланняРедагувати

David, N.; Gosselin, M. (2002). The grammatical gender of avian genera. Bulletin of the British Ornithologists' Club 122: 257–282.