Тоутоваї вогнистий
| Тоутоваї вогнистий | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
_(17191139570).jpg) Самиця
| ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Petroica phoenicea Gould, 1837[2] | ||||||||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Тоутоваї вогнистий[3] (Petroica phoenicea) — вид горобцеподібних птахів родини тоутоваєвих (Petroicidae). Ендемік Австралії.[4]
Опис
ред.Вогнистий тоутоваї є одним із найбільших птахів родини тоутоваєвих. Довжина птаха становить 12-14 см, вага 11–14,5 г. Верхня частина тіла в самця темно-сірого кольору, груди, горло і живіт яскраво-червоні або оранжеві. Гузка біла, на крилах і хвості білі смуги, над дзьобом біла пляма. Самиця біло-коричневого кольору з жовтуватим горлом і грудьми і білими боками, гузкою і животом.. На тім'ї і у самця, і у самиці може буть тьмяно-оранжеве пір'я. Дзьоб і лапи птаха чорні, очі карі. Пташенята темно-сірого або коричневого кольору, з ораженвим волом і кремовим дзьобом.[5]
Поширення і екологія
ред.Вогнистий тоутоваї є ендеміком Австралії. Він мешкає на південному сході континенту і в Тасманії. це перелітний птах, який взимку мігрує з високогірних і субальпійських районів в долини. Навесні і влітку вогнистий тоутоваї здебільшого мешкає в вологих гірських евкаліптових лісах на висоті до 1800 м над рівнем моря. Він віддає перевагу лісам з великими галявинами і невисоким підліском. Взимку він мешкає на полях і в рідколіссі.
Раціон
ред.Вогнистий тоутоваї харчується комахами.
Розмноження
ред.Це моногамний і територіальний вид птахів[6]. Сезон розмноження триває з серпня по січень. За сезон може вилупитися один або два виводки пташенят. Гніздо формою нагадує глибоку чашу, робиться з сухої трави і моху і розташовується на дереві. В кладці 3-4 яйця тьмяно-білого кольору з блакитним, сіруватим або коричневим відтінком і темними сіро-коричневими плямками, розміром 18×14 мм.[7] Інкубіційний період триває 17 днів.
Збереження
ред.МСОП в 2004 році визнало стан збереження вогнистого тоутоваї близьким до загрозливо. Незважаючи на численність і поширеність виду, популяція вогнистого тоутоваї помітно зменшилась за останніх 25 років.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2012). Petroica phoenicea. Процитовано 26 листопада 2013.
- ↑ ((Department of the Environment, Water, Heritage and the Arts)) (9 жовтня 2008). Species Petroica (Littlera) phoenicea Gould, 1837. Australian Biological Resources Study: Australian Faunal Directory. Australian Government. Архів оригіналу за 12 жовтня 2012. Процитовано 26 серпня 2010.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2019). Australasian robins, rockfowl, rockjumpers, Rail-babbler. World Bird List Version 9.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 16 June 2019.
- ↑ Simpson, Ken; Day, Nicolas; Trusler, Peter (1993). Field Guide to the Birds of Australia. Ringwood, Victoria: Viking O'Neil. с. 174. ISBN 0-670-90478-3.
- ↑ Robinson, Doug (1990). The social organization of the Scarlet Robin Petroica multicolor and Flame Robin P. phoenicea in southeastern Australia: a comparison between sedentary and migratory flycatchers. Ibis. 132 (1): 78—94. doi:10.1111/j.1474-919X.1990.tb01018.x.
- ↑ Beruldsen, Gordon (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Queensland: self. с. 341. ISBN 0-646-42798-9.
Джерела
ред.- Boles, Walter E. (1988). The Robins and Flycatchers of Australia. Sydney: Angus & Robertson. ISBN 0-207-15400-7.
- Higgins, Peter J.; Peter, Jeffrey M, ред. (2002). Handbook of Australian, New Zealand and Antarctic Birds. Volume 6: Pardalotes to Shrike-thrushes. Melbourne: Oxford University Press. ISBN 0-19-553762-9.
Посилання
ред.- Flame robin videos, photos & sounds on the Internet Bird Collection