Торос I
Торос I (вірм. Թորոս Ա, ? — 17 лютого 1129 або 16 лютого 1130[1]) — третій інкнакал (володар) Вірменської Кілікії і тагавор айоц (король вірменський)[2] або «Володар Гір»[1] з династії Рубінянів (1100/1102/1103-1129/1130), син Костандіна I.
| Торос I вірм. Թորոս Ա | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1100/1102/1103 — 1129/1130 | |||
| Попередник: | Костандін I | ||
| Спадкоємець: | Левон I | ||
| Народження: | 1070 | ||
| Смерть: | не раніше 17 лютого 1129 і не пізніше 16 лютого 1130 | ||
| Поховання: | Монастир Дразарк | ||
| Країна: | Кілікійське царство | ||
| Релігія: | Вірменська апостольська церква | ||
| Рід: | Рубеніди | ||
| Батько: | Костандін I | ||
| Мати: | Старша дочка Візантійського воєначальника Барди Фоки | ||
| Діти: | Constantine II, Prince of Armeniad і Oshind | ||
Життєпис ред.
У перші роки свого правління вигнав з країни візантійців та приєднав до своїх володінь Рівнинну Кілікію (з містом Сіс). Разом із князем Василом Гохом розбив війська Іконійського султанату під Бердусом та очистив країну від турків-сельджуків. З метою забезпечення безпеки східних кордонів країни уклав союз з едеським графом Балдуїном II, видавши за нього заміж свою дочку Арду та надавши допомогу в боротьбі з мусульманами. За відомостями Матеоса Урхаєці Торос помстився синам грецького князя Мандалія за убивство вірменського царя Гагіка II Багратуні, захопивши також їхні маєтки, фортецю Кізістра[2].
У подальшому Торос поліпшив стосунки з Візантією, отримавши від імператора Олексія I титул «Першого Севаста». Торос I був засновником монастиря Дразарк, де й був похований після смерті.
Джерела ред.
- Вірменська радянська енциклопедія
Приімтки ред.
- ↑ а б Charles Cawley (1 квітня 2009). Lords of the Mountains, Kings of (Cilician) Armenia (Family of Rupen). Medieval Lands. Foundation of Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 26 квітня 2012. Процитовано 15 квітня 2013.
- ↑ а б Ghazarian, Jacob G. The Armenian Kingdom in Cilicia during the Crusades: The Integration of Cilician Armenians with the Latins (1080–1093).