Ентоні Стюарт «Тоні» Вудкок (англ. Anthony Stewart "Tony" Woodcock, нар. 6 грудня 1955, Іствуд) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Тоні Вудкок
Тоні Вудкок
Вудкок (ліворуч) проти Антоніо Ольмо на Євро-1980.
Особисті дані
Народження 6 грудня 1955(1955-12-06) (66 років)
  Іствуд, Англія
Зріст 183 см
Громадянство Flag of England.svg Англія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1974–1979 Англія «Ноттінгем Форест» 129 (36)
1976   Англія «Лінкольн Сіті» 6 (2)
1976   Англія «Донкастер Роверз» 4 (1)
1979–1982 Німеччина «Кельн» 81 (28)
1982–1986 Англія «Арсенал» 131 (56)
1986–1988 Німеччина «Кельн» 50 (11)
1988–1990 Німеччина «Фортуна» (Кельн) 37 (5)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1978–1986 Англія Англія 42 (16)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1990–1991 Німеччина «Фортуна» (Кельн)
1992–1994 Німеччина «Вікторія» (Кельн)
1994 Німеччина «Локомотив» (Лейпциг)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за «Ноттінгем Форест», «Кельн» та «Арсенал», а також національну збірну Англії, у кладі якої був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єраРедагувати

Вихованець школи підготовки «Ноттінгем Форест». З 1974 року став залучатись до матчів першої команди і за два роки взяв участь лише в 11 матчах Другого дивізіону. Для отримання ігрової практики здавався в оренду в клуби Четвертого дивізіону «Лінкольн Сіті»[1] та «Донкастер Роверз». Повернувшись у «Ноттінгем Форест», у першому ж сезоні 1976/77 допоміг клубу вийти в елітний англійський дивізіон, а у 1978 році став з командою чемпіоном країни та володарем Кубка англійської ліги, при цьому Вудкок був визнаний відкриттям року і отримав нагороду найкращого молодого футболіста країни. У наступному сезоні 1978/79 «Ноттінгем Форрест» став віце-чемпіоном Англії, а також виграв Кубок європейських чемпіонів[2], здобув Суперкубок Англії і захистив звання володаря Кубка англійської ліги. При цьому саме Вудкок забив вирішальний гол у фіналі проти «Саутгемптона» (3:2)[3][4].

1979 року Вудкок перейшов за 600 тис. фунтів стерлінгів у західнонімецький «Кельн»[1], де провів три сезони. З «Кельном» став віце-чемпіоном ФРН у 1982 році та фіналістом національного Кубка у 1980 році. У складі «Кельна» був одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,35 голу за гру першості (англієць забив 28 м'ячів у 81 матчі Бундесліги).

Тоні повернувся на батьківщину після чемпіонату світу 1982 року, підписавши контракт з «Арсеналом» за £ 500 тис.[2]. Вудкок ставав найкращим бомбардиром «Арсеналу» протягом наступних чотирьох сезонів, в сезоні 1983/84 він забив п'ять м'ячів в одній грі проти «Астон Вілли», встановивши тим самим повоєнний клубний рекорд[5]. У березні 1985 року Вудкок отримав серйозну травму, яка перекреслила всі його плани на сезон. А в травні 1986 року, після приходу на посаду менеджера «канонірів» Джорджа Грема, що не бачив Вудкока у команді[2], Тоні вирішив повернутися в Німеччину[6]. За «Арсенал» Вудкок провів 168 матчів, забивши 68 м'ячів[2].

Протягом 1986—1988 років знову захищав кольори команди клубу «Кельн», куди повернувся за 500 тис. марок[7], забивши 11 голів за 50 матчів Бундесліги, а завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Фортуна» (Кельн), де виступав протягом 1988—1990 років.

Виступи за збірнуРедагувати

16 травня 1978 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Англії в грі Домашнього чемпіонату Великої Британії проти Північної Ірландії[8], де англійці перемогли 1:0 і достроково стали переможцями турніру.

У складі збірної був учасником чемпіонату Європи 1980 року в Італії, де зіграв в усіх трьох матчах групового етапу, а в грі останнього туру проти Іспанії (2:1) забив переможний гол, втім його команда все одна стала лише третьою і не вийшла в плей-оф. Через два роки зіграв і на чемпіонаті світу 1982 року в Іспанії, де виходив у двох матчах, а його збірна вилетіла на другому груповому етапі.

Всього протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у формі головної команди країни 42 матчі, забивши 16 голів[9].

Кар'єра тренераРедагувати

По завершенні кар'єри гравця залишився в Німеччині, очоливши 1990 року тренерський штаб клубу «Фортуна» (Кельн).

1992 року став головним тренером команди «Вікторія» (Кельн), тренував клуб з Кельна два роки, а останнім місцем тренерської роботи був клуб «Локомотив» (Лейпциг), головним тренером команди якого Тоні Вудкок був протягом 1994 року.

З липня 2001 року по травень 2002 року Вудкок був спортивним директором в «Айнтрахті» (Франкфурт) , після чого він працював у Німеччині як консультант та експерт у телепрограмах.

Титули і досягненняРедагувати

«Ноттінгем Форест»: 1977-78
«Ноттінгем Форест»: 1977-78, 1978-79
«Ноттінгем Форест»: 1978
«Ноттінгем Форест»: 1978–79

ІндивідуальніРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б LINCOLN SPELL TURNED ME AROUND... says Woodcock. New Sunday Times (Kuala Lumpur: New Straits Times Press). 19 лютого 1984. с. 16. Процитовано 17 липня 2014. 
  2. а б в г д Gunners' Greatest Players – 48. Tony Woodcock. arsenal.com. Архів оригіналу за 22 січня 2014. Процитовано 4 жовтня 2010. 
  3. Saturday March 17, 1979; League Cup Final Nottingham Forest 3 Southampton 2. football-england.com. Архів оригіналу за 8 березня 2012. Процитовано 22 березня 2012. 
  4. Notts defeat Southampton to retain Cup soccer title. The Gazette (Montreal). Associated Press. 19 березня 1979. с. 25. Процитовано 17 липня 2014. 
  5. Архівна копія на сайті Wayback Machine. (Arsenal.com)
  6. Karriere (Spieler). Tony Woodcock (German). Fussballdaten.de. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 30 травня 2012. 
  7. kicker Sportmagazin Nr. 6/3. Wo; 12. Januar 1987, S. 33
  8. England save their strength. The Herald (Glasgow). 16 травня 1978. Back page. Процитовано 17 липня 2014. 
  9. Anthony Stewart 'Tony' Woodcock – International Appearances. The Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 21 липня 2018. 
  10. Arsenal striker Tony Woodcock with his Player of the Year Award. Getty Images.com. Архів оригіналу за 22 липня 2018. Процитовано 21 липня 2018. 

ПосиланняРедагувати