Томоруґ Ілярій Омелянович

Іля́рій Омеля́нович Томору́ґ (5 травня 1893, с.Кадубівці — 1 травня 1930, Відень) — четар УГА.

Томоруґ Ілярій Омелянович
Народження	5 травня 1893(1893-05-05) Кадубівці
Смерть	1 травня 1930(1930-05-01) (36 років) Відень

Біографія

Родина та навчання

Народився в с. Кадубівці повіт Заставна на Буковині (тепер Заставнівського р-ну Чернівецької обл.) в шляхетській сімʼї народного вчителя Омеляна Томоруґа та Емілії, уродженої Бриндзан. З 1904/1905 по 1912/1913 навчальні рр. навчався в 2-й державній українсько-німецькій гімназії в Чернівцях, де влітку 1913 р. склав матуральні іспити. Гімназійний товариш Валеріана Павнеля. Записався на студії на юридичний факультет університету в Чернівцях, де провчився до війни лише 1 семестр.

У лавах Української Галицької Армії

В 1914 р. мобілізований до війська. Під час війни потрапив в італійський полон, де важко хворів на червінку. Повернувшись з полону в 1918 р. був іменований хорунжим піхоти в резерві. Після розвалу Австро-Угорської монархії став на службу в українську армію як хорунжий УГА. Був приділений до технічних формацій УГА як один з організаторів автоколони УГА, яку довелося створювати майже на голому місці. За Збручем, де автоколону УГА реорганізовано в самохідний курінь, воював в піхотних частинах УГА. З 01.08.1919 р. іменований четарем піхоти 2-го Галицького  корпусу.

Життєвий шлях після розформування частин УГА

Повернувся на Буковину влітку 1920 р. після розформування останніх частин УГА. Вже вдома в Кадубівцях захворів плямистим тифом. Після одужання 06.10.1920 р. отримав вихідне свідоцтво Чернівецького університету та виїхав на студії до Відня, де навчався в торгівельній академії. Активний учасник українського студентського життя у Відні як член академічного товариства «Січ». Завершивши вищі студії, багато років залишався без посади, мешкаючи в Чернівцях за адресою вул. Маршала Фоша, 62. В 1928 р. отримав посаду в торговій фірмі в Бухаресті, згодом в торговому представництві в Празі, де працював управителем.

Смерть

Восени 1929 р. повернувся до Чернівців, за кілька місяців важко захворів на нирки. В супроводі батька виїхав на лікування до Відня, однак безуспішно. Помер у Відні, похований 03.05.1930 р. на центральному кладовищі Відня під спів імпровізованого хору, організованого віденськими українцями.

Література

• Спис іменовань у Війську Західної Области Української Народньої Республики, з днем 1. серпня 1919. // «Вістник Українського Війська». — 1919. — Ч. 19. — 10 жовтня. — С. 3.; 
• Ілярій Томоруґ [некролог]. // «Час». — 1930. — 7 травня.; Посмертні згадки. [Помер старшина УГА Ілярій Томоруґ]. // «Діло». — 1930. — 22 травня.;
• Помер Ілярій Томоруґ. // Рідний край. — 1930. — 25 травня.;  Посмертні згадки. Ілярій Тиморуґ. // «Літопис Червоної Калини». — 1930. — Ч. 7-8. — Липень-серпень. — С. 32.;
• Лакуста С. Памяти героїв. // «Час». — 1930. — 27 серпня.;  Микитюк Д. Українська Галицька Армія у 40-річчя її участи у Визвольних Змаганнях в 1918—1920 рр. Матеріяли до історії. Том ІІ.  Вінніпеґ, 1960.  – С. 339.
• Старик В.Томоруґ Ілярій Омелянович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Том 4. Івано-Франківськ 2021.  — С. 90