Вікіпедія

Томаш Батя

чеський бізнесмен-взуттєвик

То́маш Ба́тя (чеськ. Tomáš Baťa; 3 квітня 1876, Злін, Австро-Угорщина, — 12 липня 1932, Отроковиці, Чехословаччина) — чеський промисловець, засновник взуттєвої фірми Bata.

Томаш Батя
чеськ. Tomáš Baťa
Народився 3 квітня 1876(1876-04-03)[1][3][4]
Злін[1][3][4]
Помер 12 липня 1932(1932-07-12)[1][2][…] (56 років)
Отроковиці[3][4]
·Junkers F 13 crashd
Поховання Злін і Lesní hřbitovd[5]
Країна  Австро-Угорщина
Діяльність підприємець, промисловець, fabricator, мер міста
Галузь чоботарство[3], бізнес[3] і державне управління[d][3]
Знання мов чеська[2][3]
Посада мер міста
Батько Antonín Baťa staršíd
Брати, сестри Antonín Baťad, Anna Schieblovád і Ян Антонін Батя
У шлюбі з Марія Батяd
Діти (1) Томаш Ян Батя
Нагороди
Tomáš Baťa

Дитинство ред.

Пращури Баті облаштувалися в північноморавському місті Зліні ще з XVII ст. Всі вони були шевцями.

Томаш Батя народився 3 квітня 1876 р. у місті Зліні (чеськ. Zlin). Мати Томаша померла, коли йому було 10 років. У 1888 р. його батько Антонін вирішив знову одружитися та перевезти сім'ю і бізнес у місто Угерске Градіште (чеськ. Uherské Hradiště)[6]. З шестирічного віку Томаш починає допомагати батькові у майстерні, а в 14 років іде з дому і влаштовується на роботу на фабриці шевських машин у Простейові, де починає розмірковувати над вдосконаленням шевської праці. У 1891 р. Томаш Батя переїжджає до Відня до старшої сестри, де пробує працювати самостійно у шевському бізнесі, але потім повертається до батька, де працює продавцем-комівояжером у батьківській майстерні.

Сімейний бізнес ред.

24 серпня 1894 р. Томаш, разом зі сестрою Анною та братом Антоніном, маючи невеликий первісний капітал 800 корон (спадок по матері), відкриває у Зліні сімейну взуттєву фабрику. Фабрика спочатку розміщувалась у двох невеликих приміщеннях та мала обладнання та сировину, які було закуплено на виплату. Незабаром сестра Анна вийшла заміж, брат Антонін пішов до армії, таким чином провадити сімейною взуттєвою фабрикою залишився Томаш.

У 1895 р. взуттєва фабрика налічувала 10 постійних працівників, та 40 осіб працювали на виготовленні взуття здому.

Пізніше, коли він став володарем взуттєвої імперії, він згадував:

«Не слід боятись майбутнього! Половина людей на світі ходять босими. А добре взуті заледве пять відсотків людства. Це свідчить, як мало досі зроблено і яка велика робота чекає на шевців усього світу».[7] У 1900 р. взуттєва фабрика переїхала до спеціально побудованого будинку у Зліні, поряд з вокзалом, де на парових верстатах для пошиття взуття вже працювало 120 працівників.

«Батьовки» ред.

 
«Батьовки» — популярне дешеве взуття.

Спочатку фабрика Томаша Баті займалась пошиттям повстяного стьобаного взуття (фактично — валянків), але справи йшли не дуже добре. Пошук «свого стилю» та «свого взуття» привів у 1897 р. до виходу на ринок так званих «батьовок» — парусинових ботів на шкіряній підошві та зі шкіряним носком. Завдяки зниженню ціни за рахунок заміни дорогої шкіри на парусину — таке взуття стало доступним для широких верств населення. Вперше стає вигіднішим купити нове взуття, аніж відремонтувати старе. «Батьовки» починають швидко продаватись[8].

Навчання в Америці ред.

У 1904 р. Томаш Батя разом з групою своїх працівників вирушає на навчання взуттєвій справі до Америки (штат Массачусетс). Там він знайомиться з конвеєрним виробництвом та набуває досвіду організації виробництва та маркетингу. Після повернення у Злін Томаш Батя запроваджує на фабриці двозмінний режим праці та відкриває відділ продажу.

У 1910 р. на фабриці працює 350 працівників, які щоденно забезпечують випуск 3 400 пар взуття.

У 1920 р. з відділу продажу виростає самостійний відділ — відділ маркетингу та реклами. На фабриці починається випуск фірмової газети та рекламних каталогів, створюється сучасний логотип фірми, вводяться «батьовські» ціни (які закінчуються на «9»), скидки (20-50 %) та розпродажі.

Власна сім'я ред.

В 1912 р. Томаш Батя одружився з Марією Менчиковою, дочкою керуючого Віденської палацової бібліотеки.

17 вересня 1914 р. у Празі у них народився єдиний син — Томаш Батя-молодший[9].

Розвиток рідного міста Злін ред.

У 1923 р. Томаша Батю обирають міським головою Зліна.

Батя був прихильником руху «Місто-сад» — підходу до міського планування, який пропагував забудову у вигляді окремих комун, оточених зеленню. Міста-сади включали сільськогосподарські, промислові та житлові квартали, розміщені згідно з природною гармонією. Застосувавши ці принципи у Зліні, Батя щедро інвестував міську інфраструктуру: від 1894 р. до 1932 р. населення міста виросло від 3 до 35 тис. жителів[10].

У 1924 р. власник фабрики впроваджує у своїй компанії робітниче самоврядування та починає будувати «новий Злін» — житлові будинки та соціальну інфраструктуру для працівників своєї корпорації. Життєва філософія взуттєвого короля була в тому, що добре працює той, у кого налагоджений побут. Томаш Батя будує гуртожитки, відкриває у місті лікарню, кінотеатр та кіностудію, спортивні майданчики. В 1925 р. у Зліні відкривають профтехучилище для навчання взуттєвій справі.

Томаш Батя запросив до Зліна найкращих архітекторів, включно зі славним Ле Корбюзьє. У 1930-х рока у Зліні було збудовано один з найвищих у Європі 17-поверховий хмарочос 77 метрів заввишки, де працював адміністративний центр фірми «Батя». Сам Томаш Батя обладнав свій робочий кабінет у великому ліфті, який пересувався поверхами, щоб директор міг оперативно вирішувати виробничі справи[11].

Для мобільного зв'язку з філіалами компанії Томаш Батя обирає літаки: у Зліні побудовано аеродром, де дирижабль та 6 літаків були готові в будь-який час надати свої послуги. У рідному місті виріс й авіазавод, який налагодив випуск спортивного літака «Тренер». Інтереси Томаша Баті не обмежуються сферою взуттєвого виробництва, він інвестує гроші в будівництво доріг та розвиток телефонного зв'язку, поліграфічну справу, придбання паперової фабрики, електростанцій, лісопилок та ін.[12]

Навіть після своєї смерті він не кинув рідне місто напризволяще — за заповітом Томаш Батя «прощав» Зліну борг у 4 мільйони крон.

Звертаючись до працівників своєї фабрики, Томаш Батя писав:

«Розвиток наших фабрик тісно повязаний з добробутом усієї округи. Допоки ви керуватиметесь цією ідеєю, ви будете в гармонії з людським єством. Але від тої хвилини, коли ви станете дбати лише про себе і перестанете сприяти своєю роботою та піклуванням про загальне добро, ви більш не будете потрібні нікому і неодмінно впадете». [13]

Трагічна загибель ред.

У травні 1932 р. у Відні виходить роман «Данта-гігант» [14] молодого німецького автора, в життєвому шляху та характері героя якого Томаш Батя впізнає самого себе. Наприкінці роману головний герой гине в результаті авіакатастрофи. Адвокати взуттєвого короля домагаються вилучення з продажу роману.

 
Плита на могилі Томаша та Марії Бата у місті Злін

Томаш Батя загинув разом зі своїм пілотом 12 липня 1932 р. при аварії літака Юнкерс, який розбився у Отроковіцах під час злету в тумані. Батю було поховано на Новому Лісовому кладовищі в його рідному місті Зліні поруч із його пілотом.

У 1993 р. туди була перевезена труна його жінки Марії, похованої у Нью-Йорку.

Спадщина ред.

За заповітом фірма, яка нараховувала 20 тис. працівників, вартістю 500 млн. $ перейшла до брата Яна Антоніна Баті, який гідно продовжував справу свого брата.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #118657534 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б в г д е ж и к Czech National Authority Database
  4. ↑ а б в The Fine Art Archive — 2003.
  5. ↑ BillionGraves — 2011.
  6. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  7. ↑ http://www.radio.cz/ru/rubrika/progulki/batya-kak-cheshskie-botinki-vsyu-planetu-oboshl[недоступне посилання]
  8. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  9. ↑ https://web.archive.org/web/20150413073552/http://www.czinfo.eu/138-let-nazad-rodilsya-tomash-batya/
  10. ↑ Стівен Дельбос. Два прочитання однієї книжки.//Літакцент, 20.12.2010. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  11. ↑ Оксана Пеленська. Як чеський швець збудував місто (огляд культурних подій в Європі)//Радіо Свобода, 07 травня 2010. Архів оригіналу за 28 грудня 2021. Процитовано 28 грудня 2021.
  12. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  13. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 14 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  14. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 10 квітня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання ред.

1. Александр Гайдамацкий. Атланты чешского капитализма [Архівовано 18 квітня 2015 у Wayback Machine.]

2. Ярослав Шимов «Батя»: как чешские ботинки всю планету обошли [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]

3. ЧРв фактах: Томаш Батя [Архівовано 15 квітня 2015 у Wayback Machine.]

4. 138 лет назад родился Томаш Батя

5. Антон Каймаков. Гордость Чехии — Томаш Батя [Архівовано 16 квітня 2015 у Wayback Machine.]

6. Александр Синенко. Пока вы будете служить этой идее, вы будете находиться в гармонии с человеческой природой [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.]

7. Александр Синенький. Батя уходит в небо: Смерть и жизнь обувного короля [Архівовано 23 травня 2019 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

1. Уорнер М. Классики менеджмента. СПб.: Питер, 2001. — 1168 с.

2. Офіційний сайт фірми Bata http://www.bata.com/ [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томаш_Батя&oldid=42304312