Вікіпедія

Томас Кельнер

Томас Кельнер (нім. Thomas Kellner; нар. 28 травня 1966, Бонн, Німеччина) - німецький фотограф, лектор і куратор. Найбільшу відомість йому принесли широкоформатні фотографії відомих архітектурних пам'яток, які мають вигляд "фотомозаїк"[1] за рахунок безлічі окремих зображень і зміщеної перспективи фотоапарата.

Томас Кельнер
Дата народження 28 травня 1966(1966-05-28) (57 років)
Місце народження Бонн, ФРН
Країна Німеччина
Рід діяльності художник, фотограф, профессор, куратор
Навчання університет міста Зіґен
Сайт thomaskellner.com/index.html
CMNS: Томас Кельнер у Вікісховищі

Життя та творчість ред.

Від 1989 до 1996 вивчав мистецтво та суспільні науки в університеті Зігена та здобував педагогічну освіту[2]. Тим часом на художньому факультеті профессора Юргена Кенігса утворилась і набувала сили "школа фотографії зі стенопом"[3]. Тоді Кельнер вивчав можливості та дізнавався про обмеження техніки. Також він експерементував з іншими техніками, до прикладу ціанотипія (відбитки на вологому папері), або з процесами фото друкування, як гуміарабіковий фотодрук[3] . У 1996 році Кельнер отримав приз "Kodak Nachwuchs Förderpreis"[4]. У 2003 та 2004 роках Томас був професором з художньої фотографії при Гіссенському Університеті, у 2012 році викладав лекції з фотографії в Університеті Падерборна.

У 2004 році за ініціативою Томаса Кельнера відбулась щорічна виставка - "Photographers:Network", вона включала різноманітні теми та художників з усього світу. Останньою з серії виставок стала десята, вона відбувалась у студії митця в місті Зіґен у Німеччині. Були представлені роботи 18 учасників з семи країн та трьох континентів[5]. Починаючи з 2005 року Кельнер брав участь у комісії, що представляє архітектурні памʼятки Бразилії. Фото зробленні у відрядженнях були представлені у 2010 році в місті Бразилиа[6]. У 2006 році фотограф подорожував у США, Латинській Америці, Сирії та Китаю. Він робив фотографії у своїй специфічній техніці, закарбувавши на фото Золоту Браму, Бостонський Атенеум и Великий Китайський мур.

У 2010 році Томас Кельнер спільно зі школою «Gesamtschule Gießen-Ost» створив фото-проект, присвячений телекомунікаційному бункеру в місті Гіссен. Його було профінонсовано місцевою владою у рамках конкурсу «Місто молодих дослідників»[7]. Учасники дізнались про метод Кельнера: деконструкція споруд і реконструкція їх на фотографіях «мов процес перетворення в тут і зараз». Діти розробили категорії для роботи із окремими компонентами і сформульовані тематичні напрямки. Далі вони фотографували маленькі ділянки обʼєкту на камери, отримуючи багато розрізнених фото. З них були складені колажі у програмі PowerPoint: «Завдяки сегментації і подальшій рекомбінації різноманітних точок зору, зʼявився завершений та новий, водночас переосмислений образ старого бункерного комплексу. [...] Ми виявили естетичне протистояння з націонал-соціалістичним періодом, воно переслідує та спонукає, і все ж є культурно-історичним доказом»[2].

У 2012 році Томас Кельнер представляв компанію RWE у Росії. Він фотографував індустріальну архітектуру в Єкатиренбурзі та Пермі («Genius Loci»). Обидва міста були засновані Георгом Вільгельмом де Геннингом, який походить із міста Зіґен. За свої досягнення він був запрошений Петром І в 18 столітті для покращення економіки Урала та розвитку гірської промисловості регіону. Його фабрики обробляли метал і сталь. Кельнер фотографув не тільки в Росії, але і в Зіґені. Таким чином митець хотів показати звʼязок цих міст в обробці сталі та металів.

Томас Кельнер є членом Німецького Товариства Фотографії («Deutsche Gesellschaft für Photographie, DGPh»), та живе в місті Зіґен.

Техніка фоторгафії ред.

Томас Келльнер працює з дзеркальною камерою та 35 мм фотоплівками, довжиною в 36 кадрів, кожен розміром 24х36 мм. Під час транспортування внизу та зверху на плівкових рулонах зазначається вид та кількість кадрів, робляться перфорації.


Відзнятий фільм Кельнер розрізає на смужки однакової довжини та збирає в один великий негатив. Далі створюється список із мета інформацією про фільм.


Для збільшення і подальшої обробки плівкових кадрів фотографами заведено використовувати лист контактів, де зазначається номери вдалих кадрів. Цього листа не відображують у готових фотографіях. Матеріал, що зберігає інформацію про зображення є непомітним. Проте у роботах Кельнера ці данні спеціально залишають так, щоб вони були помітні. Вони покликані візуально відділити зображення між собою додати ритму та структури готовій композиції, роблять процес роботи митця більш зрозумілим та наочним для глядача на готовій фото картині: "Матеріальність фотографії передається не часто, на відміну від інших видів мистецтва як живопис, графіка, скульптура і т. д." - каже Кельнер. "Сьогодні ми завжди обговорюємо потік, відібраний матеріал, до прикладу пігменти, полотна, камінь та інше. У фотографії під сильним впливом медіа люди схильні дивитись лише крізь вікно ренесансу, на зображений обʼєкт у кращому випадку на композицію чи автора, приховане за ним. Майже ніколи не йдеться про вибір фотопаперу, її поверхні, пігментах чи зерні, кількості пікселів . Це потребувало б багато часу, бо фотографія є частиною мистецтва із сучасними критеріями [...] Таким чином обрані матеріали мають бути частиною авторського рішення і обовʼязкові для кращого втілення повідомлення, закладеного митцем, в це зображення" [8].

Коли митець приступає до роботи над новим проєктом - він починає з ескізів, а саме поділяє обʼєкт на квадратні частини та зазначає налаштування камери для кожної з них[9]. Так під час фотозйомки перше й останнє зображення можуть бути зняті з різницею у часі у декілька годин, бо Кельнер фотографує об,єкт хронологічно - один за одним.[10]

Раніше готові фотографії містили не більше 36 окремих секцій , бо Кельнер працював з однією плівкою на одне фото. Зараз він може використати до 60 плівок. Так у фотографії Великого Каньйону було використано аж 2160 секцій, що містили кожне по своєму чуду природи. Автор зібрав усі секційні зображення в пʼяти метрову композицію.[11]

Ефект фотографій ред.

Перша фотографія в унікальній техніці Кельнера зображала Ейфелеву вежу (1997). Це стало виразом його поваги -кубісту Роберу Делоне. Делоне був варажений на той час найвищою спорудою в світі і присвятив їй більшу частину своїх робіт. Кельнер зацікавився типічною кубізму "багатоспектральністю"[12], а вона як наслідок стала головним елементом його стилю. Зміна перспективи окремих кадрів по відношенню до центральної перспективи - створює ілюзію руху, насправді нерухомих архітектурних обʼєктів, на етапі редагування фінальної композиції: "The viewer thinks that by dismantling a building into individual pieces of an image and by titling the camera several times the most famous sites in the world - from the Eiffel Tower to the Brooklyn Bridge - begin to rock, to sway, even to dance. Architecture is turned upside down." (українською мовою: "Глядачеві здається, що, розбираючи будівлю на окремі фрагменти зображення і кілька разів повертаючи камеру, найвідоміші об'єкти світу - від Ейфелевої вежі до Бруклінського мосту - починають розгойдуватися, гойдатися, навіть танцювати. Архітектура перевертається з ніг на голову".[13])

У робочому відрядженні в Мексиці 2006 року, один з критиків зауважив схожість фото Кельнера із тими, що були зроблені після землетрусу 1985 року в Мехіко [14]. "Фотокартини Келльнера часто інтерпритуються мов руйнування надбань людьської культури. Також можно подумати, що його фотороботи є візуальним одкровенням про крихкість та незахищеність культури або її розпаду"[15] . Так переплітається танець та руйнування в роботах Томаса Кельнера.

Як відомо, люди не в змозі осягнути великі обʼєкти одним лише поглядом. Ми маємо мандрувати поглядом та складати загальне враження з маленьких пазлів, що зачепили наш погляд: "Наш мозок складає отриману з сенсорів інформацію та вигадує до сприйнятого сенс"[16].

Не тільки Кельнер обирає для своїх робіт саме такий вид збірки окремих зображень для сприйняття форми, але і глядач отримує цей досвід, дивлячись на фотографії Кельнера . Очі мандрують творами Кельнера чипляючись за окремі зображення та складають їх в одне ціле. Фотографії кельнера є мов новаторським аранжуванням для моментального почуття, що виникає, коли ми бачимо великі обʼєкти: «Не випадково те, що роботи Кельнера мають вигляд головоломки. Вони надихають вдумливого глядача віднайти сенс цих архітектурних памʼяток як візуально, так і інтелектуально. Ми декодуємо сцени з фрагментів, які він збирає, з несвідомих очікувань, що пропонує нам наш мозок, з далеких і не чітких спогадів про ті споруди.[17]»

Роботи в складі колекцій ред.

Виставки ред.

Деякі з персональних виставок

  • 2002: Музей фотографії ім. Гріффіна[24], Вінчестер, США.
  • 2003: Monuments[25], Розенберг та Кауфманн Образотворче мистецтво, Нью-Йорк, США
  • 2006: Tango Metropolis,[26] Галерея Коена Амадора, Нью-Йорк, США.
  • 2006: Tango Metropolis,[27] Галерея Стівена Коена, Лос-Анджелес, США
  • 2008: Thomas Kellner. Architectural Photos.[28] Галерея Шнайдер, Чикаго, США.
  • 2010: Бразиліа: 50 років сучасної утопії (Brasília: 50 anos de uma utopia moderna)[29]
  • 2021: Small Wonders,[30] Музей фотографії Лішуя, Лішуй, Китай.
  • 2013: Genius Loci[31], Будинок-музей фотографії Метенкова, Єкатеринбург, Росія
  • 2017: Fractured Architecture[32], Музей Фокса Талбота, абатство Лекок, Англія.
  • 2017: Black and White[33], Рейк'явік музей фотографії, Рейк'явік, Ісландія
  • 2018: Tango Metropolis,[34] Галерея Конні Дітцшоулда, Сідней, Австралія.
  • 2019: Thomas Kellner's America,[35] Американський музей у Британії, маєток Клавертон, Бат, Англія.
Групові виставки

Посилання ред.

Література ред.

  • Томас Кельнер. All shook up. Thomas Kellner's America. Люденшайд; Берлін: Seltmann und Söhne 2019, ISBN 978-3-946688-70-9
  • Томас Кельнер. Genius Loci: Zwei Siegener im Zarenland. Люденшайд; Берлін: Seltmann und Söhne 2014, ISBN 978-3-944721-02-6
  • Томас Кельнер. Kontakt. Люденшайд; Берлін: Seltmann und Söhne 2014, ISBN 978-3-944721-28-6
  • Томас Кельнер. Houston, we've had a problem! Люденшайд; Берлін: Seltmann und Söhne 2013, ISBN 978-3-942831-77-2

Примітки ред.

  1. ↑ Flukinger, Roy (2013). Kellner, Thomas (ред.). Houston, we've had a problem!. Lüdenscheid, Berlin: Seltmann und Söhne. с. 11-12. ISBN 978-3-942831-77-2.
  2. ↑ а б Scheit-Koppitz, Stefanie (2014). Nicht was, sondern wie. Vom fotografischen Frühwerk zum Hauptwerk bei Thomas Kellner. У Kellner, Thomas (ред.). Kontakt. Lüdenscheid; Berlin: Seltmann und Söhne. с. 7—12. ISBN 978-3-944721-28-6.
  3. ↑ а б Huang, Yi–Hui (2019). Visuell Synthetische Analyse (нім.). Lüdenscheid; Berlin: Seltmann und Söhne. с. 13—39. ISBN 978-3-946688-77-8.
  4. ↑ Tanzende Architektur in Schwarz-Weiß. www.muenster.de (нім.). 04.09.2019. Архів оригіналу за 26 вересня 2021.
  5. ↑ Florian, Adam (38.06.2013). Die Bandbreite des fotografischen Blicks. Westfalenpost. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
  6. ↑ Tanzende Architektur in Schwarz-Weiß. www.muenster.de (нім.). 04.09.2019. Архів оригіналу за 26 вересня 2021.
  7. ↑ Mohr, Anja (2011). Justus-Liebig-Universität Gießen (ред.). Mit Kunst Geschichte entdecken. Ein Fernmeldebunker im Blickfeld außerschulischen Lernens (журнал) (нім.). Gießen: Spiegel der Wissenschaft. с. 57—65. Процитовано 0176-3008 - 0722-0650.
  8. ↑ Müller, Dirk (2012). Wir sind von Idealbildern umgeben. Zwiegespräch mit dem Künstler (нім.). Siegen: ars victoria. с. 30. ISBN 978-3-942831-67-3.
  9. ↑ Thomas Kellner: Tango Metropolis. Ausstellung im Deutschen Fotomuseum. Deutsches Fotomuseum (нім.). 02.03.2019. Архів оригіналу за 14 квітня 2021.
  10. ↑ Wombell, Paul (2010). Brasília – 50 Anos de Utopia Moderna. Brasilia: ARP. с. 15—19. ISBN 978-85-62376-03-0.
  11. ↑ Thies, Reiner (28.02.2020). Originelle Architekturfotografien. Thomas Kellner präsentiert im „Haus der Kunst“. Oberbergischer Anzeiger. Процитовано 31 березня 2021.
  12. ↑ Scheit-Koppitz, Stefanie (2010). Netto, arla Osorio (ред.). Brasília – 50 Anos de Utopia Moderna. Brasilia: ARP. с. 29—32.
  13. ↑ Langer, Freddy (2019). Kellner, Thomas (ред.). All shook up. Thomas Kellner's America. Lüdenscheid; Berlin: Seltmann und Söhne. с. 14—25. ISBN 978-3-946688-70-9.
  14. ↑ Grüter, Thomas (2014). Gestaltwahrnehmung: Überall Gesichter. Ob Wolken, Baumrinden oder die Mondscheibe - alle möglichen Objekte scheinen oft menschliche Züge zu haben. Woher kommt diese Illusion, und was geschieht dabei im Gehirn?. Spektrum der Wissenschaft. Архів оригіналу за 18 серпня 2021.
  15. ↑ Pappas, Alison (2013). Houston, we've had a problem!. Lüdenscheid; Berlin: Seltmann und Söhne. с. 26—36. ISBN 978-3-942831-77-2.
  16. ↑ Grüter, Thomas (2014). Gestaltwahrnehmung: Überall Gesichter. Ob Wolken, Baumrinden oder die Mondscheibe - alle möglichen Objekte scheinen oft menschliche Züge zu haben. Woher kommt diese Illusion, und was geschieht dabei im Gehirn? (нім.). Spektrum der Wissenschaft. Архів оригіналу за 18 серпня 2021.
  17. ↑ Grüter, Thomas (2014). Gestaltwahrnehmung: Überall Gesichter. Ob Wolken, Baumrinden oder die Mondscheibe - alle möglichen Objekte scheinen oft menschliche Züge zu haben. Woher kommt diese Illusion, und was geschieht dabei im Gehirn?. Spektrum der Wissenschaft. Архів оригіналу за 18 серпня 2021.
  18. ↑ Thomas Kellner 51#01 Houston, Dancing Chimneys, Houston Refinery. https://emuseum.mfah.org/ (англ.). Архів оригіналу за 15 квітня 2021.
  19. ↑ Schupmann Collection: Gallery. www.ms-collection.de (англ.). Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  20. ↑ Collection: Thomas Kellner. www.artic.edu (англ.). Art Institute Chicago. Архів оригіналу за 5 травня 2021.
  21. ↑ Thomas Kellner: La Sagrada Familia, Barcelona. https://worcester.emuseum.com/ (англ.). Worcester Art Museum. Архів оригіналу за 15 квітня 2021.
  22. ↑ Kellner, Thomas. Fractured Architecture, Cubist Photographs’ by Thomas Kellner. www.nationaltrust.org (англ.). National Trust.
  23. ↑ Kellner, Thomas. Thomas Kellner: Washington, Capitol 1. www.loc.gov (англ.). Library of Congress.
  24. ↑ Solo-Exhibitions Thomas Kellner Selection. www.infocusgalerie.com. in focus Galerie.
  25. ↑ Exhibitions at Rosenberg & Co. www.photography-now.com (англ.).
  26. ↑ Amador Gallery – Fuller Building. Exhibitions at Amador Gallery. www.photography-now.com (англ.).
  27. ↑ Kellner, Thomas. Cohen Gallery: Thomas Kellner. www.photography-now.com.
  28. ↑ Thomas Kellner: Architectural Photos. Chicago Reader. Процитовано 31 березня 2021.
  29. ↑ Tanzende Architektur in Schwarz-Weiß. www.muenster.de (нім.). 04.09.2019. Архів оригіналу за 26 вересня 2021.
  30. ↑ Collections: Works. www.clspm.com. Photography Museum of Lishui.
  31. ↑ Томас Келльнер. Genius Loci. Видеохроника проекта. www.youtube.com (рос.). Museum of Photography Metenkov House.
  32. ↑ Miller, Jessica (09.06.2017). Thomas Kellner: The Artist Distorting Your Perspective of the World. https://theculturetrip.com/ (англ.). Culture Trip.
  33. ↑ Black and White. Exhibition by Thomas Kellner in Skotið at Reykjavík Museum of Photography. https://reykjavikcitymuseum.is/. Reykjavik City Museum, Reykjavik Museum of Photography.
  34. ↑ All Shook Up: Thomas Kellner’s America. www.artfund.org (англ.). Art Fund.
  35. ↑ All Shook Up: Thomas Kellner’s America. www.artfund.org (англ.). Art Fund.
  36. ↑ Les expositions: Archives 2000–2002. http://www.museedegrenoble.fr/ (фр.). Musee de Grenoble. Архів оригіналу за 15 квітня 2021. Процитовано 18 лютого 2024.
  37. ↑ Palazzo Ducale Presents Arti & Architettura 1900–2000. https://artdaily.cc/ (англ.). artdaily. 25.10.2004.
  38. ↑ Pieced Together – Photomontage from Victorian Albums to Contemporary Work (англ.). 16 квітня 2021.
  39. ↑ New to View: Recent Acquisitions in Photography. https://www.worcesterart.org/ (англ.). Worcester Art Museum. 15.04.2006.
  40. ↑ A mind at play. https://www.artic.edu/ (англ.). Art Institute Chicago.
  41. ↑ Madrid, oh cielos!. https://www.circulobellasartes.com/ (англ.). Circulo de Bellas Artes.
  42. ↑ Fotografias – Coleção Joaquim Paiva. Exposición en Rio de Janeiro, Brasil. https://www.arteinformado.com/ (ісп.). Museu de Arte Moderna do Rio de Janeiro.
  43. ↑ After Photoshop: Manipulated Photography in the Digital Age. https://www.mfah.org/ (англ.). Museum of Fine Arts, Houston.
  44. ↑ New Arrivals: Photographs from the O'Neil Collection. https://artbma.org/ (англ.). Baltimore Museum of Art. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 18 лютого 2024.
  45. ↑ Landschaft, die sich erinnert. https://www.mgk-siegen.de/ (нім.). Museum für Gegenwartskunst Siegen. Архів оригіналу за 29 березня 2020. Процитовано 18 лютого 2024.
  46. ↑ Analog und Schwarzweiß: Fotografie in Westdeutschland 1945 – 2000 aus der Sammlung Schupmann. https://kunstmuseen.erfurt.de/ (нім.). Kunstmuseen Erfurt.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Томас_Кельнер&oldid=41848363