Токугава Йосінао
Токугава Йосінао (яп. 徳川義直; 2 січня 1601 — 5 червня 1650) - великий японський самурай і дайме раннього періоду Едо, правитель князівство Кофу (1603-1607), Кієсу (1607-1610) і Оварі (1610-1650).
| Токугава Йосінао | |
|---|---|
| яп. 徳川義直 | |
 | |
| Народився | 2 січня 1601 |
| Помер | 5 червня 1650 (49 років) |
| Країна |
 Сьоґунат ЕдоЯпонія |
| Діяльність | самурай |
| Знання мов | японська[1] |
| Титул | даймьо |
| Посада | даймьо |
| Рід | Рід Токуґава |
| Батько | Токуґава Ієясу |
| Мати | Kame no katad |
| Родичі | Hirohata Tadayukid |
| Брати, сестри | Toku-himed, Furi-himed, Юкі Хідеясу, Токугава Йорінобу, Токугава Тадайосі, Takeda Nobuyoshid, Токугава Йоріфуса, Takenokoshi Masanobud, Matsudaira Nobuyasud, Токуґава Хідетада, Matsudaira Matsuchiyod, Matsudaira Senchiyod, Токугава Тадатеру, Kame-himed і Ichi-himed |
| У шлюбі з | Haru-himed і Q108799658? |
| Діти | Tokugawa Mitsutomod і Kyōhimed |
Біографія ред.
Дев'ятий син Токугави Ієясу, першого сьогуна Японії з династії Токугава. У дитинстві носив ім'я Горотамару.
У 1603 році він був призначений своїм батьком дайме домена Кофу в провінції Кії з доходом 250 000 коку рису, а в 1607 році йому було передано феодальне володіння Кієсу в провінції Оварі з доходом 550 000 коку. У 1610 році Токугава Йосінао був призначений главою князівства Оварі з резиденцією в замку Нагоя (дохід 619 000 коку риса). Йосінао став засновником побічної лінії Токугава Оварі.
Токугава Йосінао мав ранг дзюнії (молодшого радника 2-го рангу) і титул дайнагона (старшого імператорського радника).
У віці 16 років Йосінао став вчитися в школі фехтування Сінкаге-рю, у віці 21 року був призначений 4-м соке (главою).
У червні 1650 року 49-річний Токугава Йосінао помер, йому успадковував єдиний син Міцумото.
Сім'я ред.
Його головною дружиною була принцеса Хару, дочка Асано Йосінагі (1576-1613), дайме Хіросіма-хана. Також мав двох наложниць (Осаї та Одо-но-ката).
Література ред.
- Тёрнбулл С. Самураи. — М.: «АСТ», 2008. — Ст. 77. — ISBN 978-5-17-040815-3.
Примітки ред.
- ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
- ↑ Тернбулл С. "Самурайлар", Мәскеу, "АСТ", 2008 жыл. ISBN 987-5-17-040815-3, бет.77 бет