Відкрити головне меню

«Токката і фуга ре мінор», BWV 565 — твір для органа Йоганна Себастьяна Баха, один з найбільш популярних його творів. Вперше був опублікований у 1833 році завдяки зусиллям Фелікса Мендельсона.

Токката і фуга ре мінор
Toccata-Fugue-BWV565 Bach-intro.svg
Композитор Йоганн Себастьян Бах
Каталог 565
Створено 1 січня 1700 (?)
Тональність ре мінор
Інструментування орган[d]

Commons-logo.svg Токката і фуга ре мінор у Вікісховищі?
Фрагмент титульної сторінки BWV 565 в рукописній копії Йоганнеса Рінгка. Автограф Баха був загублений.

Проблема авторстваРедагувати

Починаючи з 1980-х років музикознавці оскаржують авторство твору (вперше Пітер Уїльямс в статті 1981 року[1], потім — в окремій книзі — Рольф-Дітріх Клаус[2])

Музичний аналіз виявляє елементи стилю, надзвичайно нетипові для Баха, або ті, що зовсім не зустрічаються в його музиці:

  • Паралельні октави на початку токати (у техніці Баха не зустрічаються);
  • Субдомінантова відповідь у фузі (зустрічається у Баха дуже рідко);
  • Педальне проведення теми (фуги) без супроводу в інших голосах (не зустрічається більше ніде);
  • «Примітивна» гармонія, особливо в противоскладаннях, де превалюють паралельні терції і сексти (дуже рідко у Баха);
  • Закінчення на плагальній каденції в мінорі (дуже рідко у Баха).

З іншого боку, один з найбільш авторитетних сучасних дослідників Баха Крістоф Вольф, навпаки, вважає Токату і фугу цілком автентичним бахівським твором, створеним в ранній період його творчості.[3] Наприклад, на аргумент стильової чужорідності паралельних октав Вольф заперечує, що, виписуючи октаву, Бах таким чином компенсував відсутність 16-футового регістра на арнштадтському органі, для якого призначався твір. Той факт, що копія твору[4] походить з оточення Йоганна Петера Кельнера, на думку Вольфа, говорить не проти бахівського авторства, а навпаки, на його користь, оскільки багато ранніх його творів дійшли до нас як раз в копіях, створених переписувачами з цього оточення.

Твір «Токата і фуга ре мінор BWV 565» увійшов до всіх видань авторитетного каталогу BWV (у виданні Дюрра-Кобаясі - з необхідними застереженнями про проблему авторства) і в найбільш повне нове видання творів Баха (Neue Bach-Ausgabe).

ПриміткиРедагувати

  1. Williams P. BWV565: A toccata in D minor for organ by J. S. Bach?. In: Early Music. 9, Nr. 3, Juli 1981, ISSN 0306-1078, S. 330–337.
  2. Claus R.D. Zur Echtheit von Toccata und Fuge d-moll BWV 565. 2. Auflage. Köln, 1998. ISBN 3-925366-55-5.
  3. Wolff Ch. Zum norddeutschen Kontext der Orgelmusik des jugendlichen Bach: Das Scheinproblem der Toccata d-Moll BWV 565. In: Wolfgang Sandberger (Hrsg.): Bach, Lübeck und die norddeutsche Musiktradition. Kassel 2002, S. 241—251.
  4. Автограф не зберігся (як і більшості інших органних творів Баха).

ПосиланняРедагувати