Тищенко Єлизавета Іванівна
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (листопад 2019) |
Єлизавета Іванівна Тищенко (7 лютого 1975, Київ) — російська волейболістка, дворазова срібна призерка Олімпійських ігор, чотириразова чемпіонка Європи, 12-кратна чемпіонка Росії. Ігрова функція — центральна блокувальниця. Заслужений майстер спорту Росії.
| Тищенко Єлизавета Іванівна | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Загальна інформація | |||||
| Громадянство |
 Росія | ||||
| Народження |
7 лютого 1975 (49 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||||
| Зріст | 190 см | ||||
| Спорт | |||||
| Вид спорту | волейбол[1] | ||||
| Команда | NEC Red Rocketsd | ||||
| Участь і здобутки | |||||
| |||||
Життєпис ред.
Єлизавета Тищенко почала займатися волейболом в 1985 році в Києві у тренера К. Бєлової. У волейбольну секцію Єлизавету привів батько — відомий радянський волейболіст, бронзовий призер чемпіонату світу 1956 в складі збірної СРСР Іван Тищенко.
У 1992-2004 роках виступала за команду «Уралочка» (Свердловська область). В її складі: 12-кратна чемпіонка Росії (1993-2004), дворазова володарка Кубка європейських чемпіонів (1994 і 1995).
У 1995-1999 і 2004-2005 роках виступала за закордонні команди (в 1995-1999 паралельно з виступом за «Уралочка»):
- 1995—1997 — НЕК «Ред Рокетс» (Японія),
- 1997—1998 — «Дубровник» (Хорватия),
- 1999 — «Джонсон Мэттью» (Рубьера, Італія),
- 2004—2005 — «Висбаден» (Німеччина),
- 2005—2006 — «Шесо» (Швейцария).
У складі «Дубровника» - володар Кубка європейських чемпіонів 1998.
Збірні СРСР, СНД і Росії ред.
У складі жіночих молодіжних збірних СРСР і СНД стала чемпіонкою світу 1991 і чемпіонкою Європи 1992.
У 1992 році 17-річна Єлизавета Тищенко дебютувала в збірній Росії виступом в престижному турнірі World Super Four (Top Four). Надалі спортсменка протягом 12 років (до 2004 року) незмінно входила до складу національної команди країни, здобувши за цей час велику кількості нагород (командних та індивідуальних).
У збірної Росії :
- дворазова срібна призерка Олімпійських ігор (2000 і 2004),
- триразова бронзова призерка чемпіонатів світу (1994, 1998, 2002),
- срібна призерка розіграшу Кубка світу 1999,
- переможиця (1997) і дворазова призерка (1993, 2001) Всесвітнього Кубка чемпіонів,
- триразовий переможець і 6-кратний призер Гран-Прі,
- чотириразова чемпіонка Європи (1993, 1997, 1999, 2001), бронзовий призер європейської першості +1995,
- учасниця Олімпійських ігор 1996.
Індивідуальні призи ред.
У 2001-2003 роках Е. Тищенко визнавалася кращою нападаючою у всіх офіційних турнірах, в яких брала участь (Гран-Прі, чемпіонат світу, Всесвітній Кубок чемпіонів, чемпіонати Європи).
- 1999: найкраща нападаюча і блокує чемпіонату Європи.
- 1997: Додати найкраща нападаюча Гран-прі.
- 1999: найкраща нападаюча Гран-прі.
- 2001: найкраща нападаюча Гран-прі.
- 2001: найкраща нападаюча чемпіонату Європи.
- 2001: найкраща нападаюча Всесвітнього Кубка чемпіонів.
- 2002: Додати найкраща нападаюча Гран-прі.
- 2002: Додати найкраща нападаюча чемпіонату світу.
- 2003: Додати найкраща нападаюча Гран-прі.
- 2003: Додати найкраща нападаюча чемпіонату Європи.
Нагороди та звання ред.
- Заслужений майстер спорту Росії (2000 році).
- Орден Дружби (2001 році).
Після завершення спортивної кар'єри працює в відділі телебачення і маркетингу ФІВБ. У 2005 році вийшла заміж за німецького бізнесмена Юргена Брахта. У 2009 в їхній родині народився син.
Примітки ред.
- ↑ CEV database