Тихонов Олександр Васильович
Олекса́ндр Васи́льович Ти́хонов (рос. Александр Васильевич Тихонов; 21 жовтня 1939, Сатанів, нині Городоцького району Хмельницької області — 8 жовтня 2021) — російський соціолог. Кандидат філософських наук (1974). Доктор соціологічних наук (2000). Професор. Віце-президент Російського товариства соціологів. Почесний доктор Інституту соціології Російської академії наук (обрано 21 жовтня 2009 року) [1].
| Олександр Васильович Тихонов | |
|---|---|
| Александр Васильевич Тихонов | |
 | |
| Народився |
21 жовтня 1939 Сатанів |
| Помер | 8 жовтня 2021 (81 рік) |
| Місце проживання | Санкт-Петербург, Москва |
| Країна |
 Росія |
| Діяльність | соціолог |
| Alma mater | Санкт-Петербургський державний лісотехнічний університет |
| Галузь | соціологія |
| Заклад |
Institute of Sociologyd State Academic University of Humanitiesd |
| Посада | професор |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор соціологічних наук |
| Особ. сторінка | isras.ru/pers_about.html?id=260 |
Біографічні відомості ред.
Народився 21 жовтня 1939 року в Сатанові в сім'ї військовослужбовця. Після закінчення школи в Керчі [2] працював на меблевій фабриці.
1957 року Тихонов вступив на механіко-технологічний факультет Ленінградської лісотехнічної академії, яку закінчив 1962 року. Під час навчання співпрацював із редакціями газет, займався технічною творчістю, брав активну участь у громадському житті міста.
Тихонова обрали секретарем Виборзького райкому комсомолу. 1967 року Олександр Васильович покинув комсомольську роботу і поїхав на нафтові промисли Татарії, де працював інженером цеху підземного ремонту свердловин, начальником відділу промислової соціології.
1974 року захистив кандидатську дисертацію з проблем соціології праці і приступив до масштабних досліджень у цій галузі. Тихонов 12 років керував соціологічною лабораторією ВЦРПС (Всесоюзної центральної ради професійних спілок).
1987 року пішов на виробництво науковим співробітником лабораторії автоматизованих систем керування науково-промислового об'єднання «Електронмаш» (завод ЛЕМЗ), тут він став директором науково-технічного комплексу, вченим секретарем науково-технічної ради. 1989 року перейшов на роботу в Північно-Західний кадровий центр (нині Північно-Західна академія державної служби).
1990 року Ленінградська міська рада обрала Тихонова заступником голови Ленінградського міськвиконкому із соціальної політики. Не погодившись із концепцією соціального розвитку, яку запропонував Анатолій Чубайс, Тихонов пішов у відставку. Основні зусилля він зосередив на підготовці кадрів у Північно-Західній академії державної служби.
2000 року став доктором соціології. У 2003—2004 роках — директор Соціологічного інституту Російської академії наук у Санкт-Петербурзі. Від 2005 року живе в Москві, очолює Центр соціології керування та соціальних технологій Інституту соціології Російської академії наук.
Поетична творчість ред.
Олександр Тихонов пише вірші. Частину з них покладено на музику. 2008 року автор-виконавець Олексій Краєв випустив альбом «Почему бы и нет?», до якого серед інших увійшло 10 пісень, написаних на слова Олександра Тихонова. Одна з них дала заголовок альбому [3].
Примітки ред.
- ↑ Вітаємо Олександра Васильовича Тихонова з 70-річчям!(рос.)
- ↑ Васильев Прокофий. Сокровища советских лесов (беседы о лесном деле). — Москва: Лесная промышленность, 1966. — С. 149.
- ↑ Офіційний сайт Олексія Краєва. Альбоми(рос.)
Література ред.
- Социологи Санкт-Петербурга и Северо-Запада: Кто есть кто. — Санкт-Петербург: Алетейя, 2003. — С. 171.