Відкрити головне меню

Тифлопедагогіка (від грец. τυφλός — сліпий і педагогіка) — галузь педагогіки, що вивчає процеси навчання й виховання сліпих і слабозорих дітей та підготовки їх до трудової діяльності[1]. Є частиною загальної педагогіки і одним із розділів дефектології.

Тифлопедагогіка є розділом загальної педагогіки. Вона базується на філософії, вченні І. М. Сеченова і І. П. Павлова про вищу нервову діяльність, принципах гуманістичного виховання та загальних дидактичних принципах навчання, з урахуванням своєрідності розвитку дітей і дорослих з порушенням зору.

Зміст

Історія тифлопедагогікиРедагувати

До революції 1917 року були створені передумови для створення системи навчання та виховання сліпих дітей.

У радянський період була створена диференційована система навчання і виховання дітей з порушеннями зору. Були написані фундаментальні роботи з тифлопедагогіки:

  • Земцова М. І. Шляхи компенсації сліпоти в процесі пізнавальної та трудової діяльності;
  • Муратов Р. С. Компенсація і корекція дефекту зору за допомогою технічних засобів в процесі шкільного навчання сліпих і слабозорих;
  • Касаткін Л. Ф. Формування рухових функцій у сліпих дітей і шляхи подолання недоліків фізичного розвитку в процесі шкільного навчання;
  • Моргуліс Ілля Семенович Теоретичні основи корекційно-виховного процесу в молодших класах школи сліпих;
  • Агєєв Є. Д. Організаційно-педагогічні основи соціально-трудової реабілітації осіб з глибокими порушеннями зору;
  • Єрмаков В. П. Наукові основи навчання сліпих і слабозорих учнів спеціальної графіку і її роль в підготовці до трудової діяльності;
  • Семенов Л. А. Педагогічні основи вдосконалення фізичного виховання сліпих школярів.

Педагогіка є частиною дефектології. Її розглядають як інтегративну науку: на стику педагогіки, психології та медицини, що займається питаннями вивчення, виховання і навчання людини з відхиленнями у розвитку і включає в себе блоки[джерело?]: медико-біологічних і психолого-педагогічних наук, заради однієї мети — виховання людини з відхиленнями у розвитку.

У сучасних умовах можна умовно розділити дефектологію на навчання про вивчення, виховання та навчання різних категорій людей з відхиленнями у розвитку. Одним з таких навчань є тифлологія, яка об'єднує медико-біологічні та психолого-педагогічні науки, що займаються питаннями вивчення, навчання та виховання дітей з порушеннями зору. Серед даних наук можна назвати офтальмологію, невропатологію, психіатрію, нейрофізіологію (медико-біологічні науки); тифлопсихологію, тифлопедагогіку (психолого-педагогічні науки).

Ключове місце в тифлологіі займає тифлопедагогіка. На обґрунтування адекватних способів і методів педагогічного впливу, які реалізуються в тифлопедагогіці, спрямовані всі перераховані медико-біологічні та психологічні науки.

Тифлопедагогіка як наукаРедагувати

Завдання тифлопедагогіки як наукиРедагувати

Завданням тифлопедагогіки як науки є розробка наступних основних проблем[джерело?]:

  • психолого-педагогічне та клінічне вивчення осіб з глибокими порушеннями зору;
  • з'ясування типології порушень функцій зору і аномалій психічного і фізичного розвитку при цих порушеннях;
  • шляхи і умови компенсації, корекції і відновлення порушених і недорозвинених функцій при сліпоті і слабовидения; вивчення умов формування і всебічного розвитку особистості при різних формах порушення функцій зору;
  • розробка змісту, методів і організації навчання основам наук, політехнічної, трудової та професійної підготовки сліпих і слабозорих;
  • визначення типів і структури спеціальних установ для їх навчання і виховання;
  • розробка наукових основ побудови навчальних планів, програм, підручників, приватних методик;
  • створення спеціальних технічних засобів, що сприяють розширенню пізнавальних можливостей осіб з порушеним зором, підвищенню ефективності їх навчання і підготовки до праці в сучасному суспільстві;
  • розробка системи гігієнічних заходів з охорони і розвитку неповноцінного зору (нормативів освітленості, режиму зорової навантаження і ін.);
  • проектування спеціальних будівель для навчання, виховання і трудової підготовки.

Методи дослідження тифлопедагогікиРедагувати

  • Спостереження за процесом навчання, виховання і розвитку дітей
  • Природний, навчальний, лабораторний і психолого-педагогічний експеримент
  • Бесіди
  • Аналіз учнівських робіт (письмових робіт, зразків різних видів образотворчої та трудової діяльності та ін.)

B процесі виховання дітей дошкільного віку здійснюються всебічний розвиток, корекція дефектів психічного і фізичного характеру, підготовка до шкільного навчання.

У шкільному віці діти здобувають загальну середню і політехнічну освіту в обсязі загальноосвітньої школи, духовно-моральне, фізичне, естетичне виховання, соціально-психологічну і трудову підготовку.

Навчання дорослих з порушенням зору має на меті підвищення рівня освіти і соціально-трудового статусу. Воно організовується з урахуванням віку, сфери виробничої зайнятості, життєвого і практичного досвіду, рівня загальноосвітньої підготовки.

До спеціальних засобів навчання і виховання відносяться: положення про дошкільні установи і школи, навчальні плани і програми, форми, методи, дидактичні засоби наочності і тифлотехнічні пристрої.

Тифлопедагогіка спирається на суміжні з нею науки: загальну педагогіку, дефектологію, тифлопсіхологію, патофизиологію, офтальмологію, шкільну гігієну, педіатрію, дитячу психоневрологію та ін.

Сучасна педагогіка має в своєму розпорядженні науково обґрунтовані положення, що розкривають шляхи попередження і подолання недоліків та аномалій розвитку, механізми і умови, компенсації порушених функцій, форми, зміст і методи диференційованого навчання осіб різного віку з глибокими порушеннями зору.

Відомі тифлопедагоги і тифлопсихологиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

Література українською мовоюРедагувати

Література російською мовоюРедагувати

  • Воспитание слепых детей раннего возраста. Советы родителям: Практическое пособие / Л. И. Солнцева, С. М. Хорош. — 2-е изд. — М.: Экзамен, 2004. — 128 с.
  • Денискина В. З. Совершенствование навыков ориентировки в пространстве учащихся старших классов школ для слепых и слабовидящих детей: Методические рекомендации. Башкирский институт повышения квалификации работников образования. — Уфа, 1996. — 31 с.
  • Забрамная С. Д., Левченко И. Ю. Психолого-педагогическая диагностика нарушений развития (курс лекций). — М.: В. Секачёв, 2007. — 128 с.
  • Ермаков В. П., Якунин Г. А. Развитие, обучение и воспитание детей с нарушениями зрения: Справ.-метод. Пособие для учителя. — М.: Просвещение, 1990.-223 с.
  • Коваленко Б. И., Коваленко Н. Б., Куличева Н. И. Тифлопедагогика. Часть 2. Методы учебной работы на уроке в школах для слепых и слабовидящих детей. — М.: Педагогика, 1975. — 248 с.
  • Литвак А. Г. Практикум по психологии: Учеб.пособие для студентов дефектол. фак. пед. ин-тов / А. Г. Литвак, В. М. Сорокин, Т. П. Головина. — М.: Просвещение, 1989—110 с.
  • Малых Р. Ф. Обучение математике слепых и слабовидящих младших школьников: Учебное пособие. — СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена. 2004. — 160 с.
  • Особенности познавательной деятельности слепых и слабовидящих школьников (Выпуск V). Сборник научных трудов. — Л., 1975.
  • Особенности познавательной деятельности слепых / Под редакцией М. И. Земцовой, Ю. А. Кулагина.- М.: АПН РСФСР, 1958.
  • Подготовка учащихся школ слепых к трудовой деятельности / Под. ред. М. И. Земцовой. — М.: АПН РСФСР, 1958.
  • Психология воспитания детей с нарушением зрения. — М.: Налоговый вестник, 2004. — 320 с.
  • Рабочий словарь тифлореабилитолога / Под ред. канд. пед. наук С. Н. Ваньшина. — М., 2007. — 76 с.
  • Солнцева Л. И. Современная тифлопедагогика и тифлопсихология в системе образования детей с нарушениями зрения. М.: Экспресс-Полиграф-Сервис, 1999.- 56 с.
  • Специальная психология: Учебник для студентов высш. учебных заведений для направлений подготовки бакалавров (216 — «Психология») / [Л. М. Шипицына, В. М. Сорокин, В. И. Лубовский и др.]; под ред. Л. М. Шипицыной. — СПб: Речь, 2010. — 253 с.
  • Фильчикова Л. И., Бернадская М. Э., Парамей О. В. Нарушение зрения у детей раннего возраста.

ПосиланняРедагувати