Тимелія-темнодзьоб мала
| Тимелія-темнодзьоб мала | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cyanoderma erythropterum (Blyth, 1842)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Stachyris erythroptera | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тиме́лія-темнодзьо́б мала[3] (Cyanoderma erythropterum) — вид горобцеподібних птахів родини тимелієвих (Timaliidae). Мешкає в Південно-Східній Азії[4]. Cyanoderma bicolor раніше вважався конспецифічним з малою тимелією-темнодзьобом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 12,5–13,5 см. Голова, верхня частина тіла, крила і хвіст каштаново-коричневі. Обличчя, груди, горло і боки сіруваті. Дзьоб темний, тонкий, навколо очей плями синьої голої шкіри. Лапи сірі або сірувато-зелені.
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[5]
Поширення і екологія ред.
Малі тимелії-темнодзьоби мешкають на Малайському півострові, Суматра та на сусідніх островах. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах і чагарникових заростях, в мангрових і заболочених лісах, на плантаціях. Зустрічаються на висоті до 800 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Малі тимелії-темнодзьоби зустрічаються невеликими зграйками. Вони живляться жуками та іншими комахами, а також дрібними плодами. Сезон розмноження триває з грудня по вересень. Гніздо кулеподібне з бічним входом, робиться з бамбуку, сухого листя і трави. В кладці 2-3 яйця. Малі тимелії-темнодзьоби іноді стають жертвами гніздового паразитизму азійських зозуль-дронго.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cyanoderma erythropterum.
- ↑ Blyth, E. (1842). Report from the Curator. The Journal of the Asiatic Society of Bengal. 11 (128): 788–799.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Collar, N. J.; Robson, C. (2016). Chestnut-winged Babbler (Cyanoderma erythroptera). У del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D. A.; de Juana, E. (ред.). Handbook of the Birds of the World. Т. Volume 2: Passerines. Barcelona: Lynx Edicions.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Babblers, scimitar babblers, ground babblers, Alcippe fulvettas. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 12 січня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |