Тетерін Євген Юхимович

російський актор

Тетерін Євген Юхимович (1905—1987) — російський, радянський актор театру і кіно, режисер. Заслужений артист РРФСР (1958).

Тетерін Євген Юхимович
Народився 22 лютого 1905(1905-02-22)
Москва, Російська імперія
Помер 19 березня 1987(1987-03-19) (82 роки)
Москва, СРСР
Поховання Нове Донське кладовище
Громадянство  Російська імперія
 СРСР
Діяльність актор, кінорежисер
IMDb nm0856515
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСР

Зовнішні зображення
Тетерін Євген Юхимович у фільмі «Доля людини» (1959)

Життєпис ред.

Народ. 22 лютого 1905 р. в Москві. Закінчив Студію сценічних мистецтв МХАТ і студію Євгена Вахтангова (1926).

Працював у театрах Росії та театрі музкомедії БРСР.

З 1946 р. — у Театрі-студії кіноактора (Москва).

Як режисер поставив кілька вистав у театрі.

У кіно дебютував в 1938 році (х/ф «Болотні солдати»). Знявся більш ніж у 80 фільмах («Справа Артамонових» (1941), «Молода гвардія» (1948, німецький лейтенант), «Зірка» (1949), «Отелло» (1955, Брабанціо), «Солдати» (1956, Георгій Акимович), «Перші радощі» (1956, Дорогомілов), «Дівчинка і крокодил» (1956, тато Каті), «Доля людини» (1959, письменник), «Дев'ять днів одного року» (1962), «Живе такий хлопець» (1964), «Музиканти одного полку» (1965), «Майор Вихор» (1967), «Брати Карамазови» (1968), «Мій тато — капітан» (1969, Іван Макарович Готовцев, капітан «Ігарки»), «Ад'ютант його високоповажності» (1969) та ін.).

У 1959 році на «Мосфільмі» спільно з Анатолієм Бобровським як режисер-постановник екранізував повість Івана Тургенєва «Муму».

Знімався в українських фільмах: «Головний проспект» (1956, Рудаков), «Вулиця молодості» (1958, мешканець), «Люди моєї долини» (1960, Слонь), «Сповідь» (1962, Благов), «Повернення Вероніки» (1964, батько), «Повість про чекіста» (1969).

Помер 19 березня 1987 р., похований у Москві на Донському кладовищі (17 колумбарій).

Література ред.

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.421;
  • Раззаков Ф. Досьє на звезд. 19621980. М., 1998. — С.692.

Посилання ред.