Теракт у Токійському метро
35°41′ пн. ш. 139°41′ сх. д. / 35.683° пн. ш. 139.683° сх. д.
| Теракт у Токійському метро | |
 | |
| Країна |
 Японія |
|---|---|
| Часовий пояс | JST |
| Місце розташування | Токіо |
| Момент часу | 20 березня 1995 |
| Кількість учасників | 10 |
| Кількість поранених | 1050[1] |
| Кількість загиблих | 12[1] |
| Кількість злочинців | 10 |
| Озброєння | Зарин |
 | |
| Ціль | Токійський метрополітен |
| Винуватець | Аум Сінрікьо, Ikuo Hayashid, Ken'ichi Hirosed, Tōru Toyodad, Masato Yokoyamad, Yasuo Hayashid, Tomomitsu Niimid, Kōichi Kitamurad, Katsuya Takahashid, Kiyotaka Tonozakid і Shigeo Sugimotod |
 | |
 Теракт у Токійському метро у Вікісховищі | |
Заринова атака в токійському метро — терористичний акт із застосуванням отруйної речовини зарину, що стався 20 березня 1995 року на станціях токійського метро Касумігасекі і Нагатате. За різними даними, загинуло від 10 до 12 осіб, понад 5000 отримали отруєння різного ступеня тяжкості. Організатором атаки стала неорелігійна деструктивна секта «Аум Сінрікьо»[2].
Лідер угруповання Сьоко Асахара був спійманий поліцейськими у травні того ж року. У 2018 році його стратили через повішення.
Історія
ред.Японська релігійна секта «Аум Сінрікьо» намагалась створити біологічну зброю та водночас працювала над отриманням зброї хімічної. Якщо біологічну зброю створити через брак знань так і не вдалось, то з хімічною зброєю секта досягла значного успіху[3].
Під керівництвом Масама Цухія дослідникам з секти вдалось синтезувати невелику кількість VX, також їм була доступна можливість виробляти у невеликих кількостях табун, зоман, іприт, синильну кислоту та фосген[3].
Так, восени 1993 року в лабораторії вдалось синтезувати 20 г зарину. Такі повільні темпи виробництва спонукали лідера секти видати наказ створити нову фабрику, надалі відому як Сат'ян-7 (Satyan-7, в селі Камікюшікі, повіт Нісі-Яцусіро)[3].
На слуханнях в суді спершу один з керівників секти Ікуо Хаясі а потім й керівник розвідки Йосіхіро Інує заявили, що технічна документація фабричного виробництва зарину була придбана в 1993 році в тогочасного президента «Російсько-японського університету» а згодом — секретаря Ради ради безпеки та першого віце-прем'єра Росії Олега Лобова за майже 80 тисяч доларів США[4][5][6].
Японська прокуратура не змогла довести участь російських чиновників у створенні сектою хімічної зброї. У ФСБ відкинули такі закиди на адресу російського чиновника, а виконувач обов'язків «Російсько-японського університету» Олександр Муравйов заявив, що рецептуру виробництва зарину можна прочитати в «будь-якій бібліотеці» та придбати сировину для його виробництва у «будь-якому магазині типу „Хімреактив“»[4].
Попри наявність значних матеріальних ресурсів, інформації, залучення фахових інженерів, процес фабричного виробництва зарину в бажаних лідером секти обсягах налагодити так і не вдалося. Так само в них не було відпрацьованого механізму розпилення отрути[7].
27 червня 1994 року був скоєний терористичний акт у місті Мацумото (префектура Наґано) із використанням виготовленого зарину. Членам секти було поставлено завдання вбити трьох суддів, які збирались винести вирок не на користь секти стосовно придбаної земельної ділянки. Протягом близько 20 хвилин було розпилено до 20 кг зарину. Внаслідок теракту жоден суддя не помер, однак через отруєння не могли далі працювати й слухання по справі були відкладені на невизначений термін[7]. Загинуло семеро мешканців, всього постраждало та звернулось по допомогу понад 250 осіб[3].
Поліція не була готова до розслідування подібного роду терактів. Про використання зарину стало відомо лише після результатів лабораторних аналізів. Підозра пала на місцевого мешканця Йошіюкі Коно, в якого поліція знайшла фотореактиви та висунула версію, згідно якої це начебто він виготовив зарин із сільськогосподарських пестицидів. Попри відсутність доказів та відмову визнавати себе винним, він залишався підозрюваним аж до теракту в метрополітені[7].
16 березня 1995 року двом членам секти — сержантам Сил самооборони Японії, стало відомо про запит поліції на 300 індивідуальних захисних костюмів разом з протигазами. Керівництво секти зрозуміло, що невдовзі будуть облави. На найближчій нараді, яка відбулась в п'ятницю, було вирішено скоїти теракт в Токійському метрополітені в найближчий понеділок, 20 травня 1995 року. Через такі стислі терміни та поспіх, підготувати теракт як слід не вдалось: терміново виготовлений зарин був сильно забруднений, пристрої для його розпилення були зібрані похапцем[7].
Станції, потяги, та час для теракту були обрані в такий спосіб, аби завдати якнайбільшої шкоди міській та національній поліції, спровокувати паніку та паралізувати діяльність японського уряду[7].
Члени секти у п'ятьох місцях на трьох гілках Токійського метрополітену в ранкову годину «пік» випустили нечисту форму зарину. Загинуло 12 осіб[3] постраждало до шести тисяч[8]. Легкі ступені отруєння вторинними випарами отримали близько 10 відсотків рятувальників та лікарів швидкої допомоги та в лікарнях[3].
Примітки
ред.- ↑ а б https://www.stimson.org/wp-content/files/file-attachments/atxchapter3_1.pdf
- ↑ Tokyo subway attack of 1995 | Facts, Background, & AUM Shinrikyo | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 6 липня 2022.
- ↑ а б в г д е Amy E. Smithson and Leslie-Anne Levy. Ataxia: The Chemical and Biological Terrorism Threat and the US Response. — Henry L. Stimson Centre, 2000. — 1 жовтня. — С. 91,95,100. — Report No. 35. Архівовано з джерела 24 вересня 2015. Процитовано 6 січня 2017.
- ↑ а б "Аум синрике" обвиняет Олега Лобова в торговле зарином. Газета «Коммерсантъ». 25 квітня 1997.
- ↑ По разработкам нацистов: как сектанты устроили теракт в Токио. газета.ru. 20 березня 2020.
- ↑ VI. Overseas Operations. Global Proliferation of Weapons of Mass Destruction: A Case Study on the Aum Shinrikyo. FAS.org. 31 жовтня 1995.
- ↑ а б в г д Dan Kaszeta (2021). 12. The Tokyo Attack. Toxic. A History of Nerve Agents, From Nazi Germany to Putin's Russia. Oxford University Press. ISBN 9780197578094.
- ↑ Koichi Sakurada, Hikoto Ohta. No promising antidote 25 years after the Tokyo subway sarin attack: A review // Legal Medicine. — 2020. — Т. 47. — ISSN 1344-6223,. — DOI:.