Лобов Олег Іванович

Олег Іванович Лобов (7 вересня 1937(19370907), місто Київ — 6 вересня 2018, місто Москва, Російська Федерація) — радянський і російський діяч, 1-й заступник голови Ради міністрів РРФСР (Російської Федерації), секретар Ради безпеки Російської Федерації, 2-й секретар ЦК КП Вірменії. Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 10-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання. Народний депутат СРСР (1989—1991). Кандидат технічних наук (1971).

Лобов Олег Іванович
Народився	7 вересня 1937(1937-09-07) Київ, Українська РСР, СРСР
Помер	6 вересня 2018(2018-09-06) (80 років) Москва, Росія
Поховання	Троєкуровське кладовище
Країна	Росія
Діяльність	політик
Alma mater	Ростовський державний університет шляхів сполученняd
Науковий ступінь	кандидат технічних наук (1971)
Знання мов	російська
Членство	ЦК КПРС
Посада	Заступник голови Уряду Росії і депутат Верховної ради СРСР
Партія	КПРС
Нагороди

Життєпис

Народився в родині головного інженера Київського молочного комбінату.

У 1945—1955 роках — учень середніх шкіл станиць Канівської, Старо-Щербинівської, Криловської, Павловської Краснодарського краю. З 1951 по 1965 рік був членом комсомолу.

У вересні 1955 — липні 1960 року — студент будівельного факультету Ростовського-на-Дону інституту інженерів залізничного транспорту, інженер-будівельник за спеціальністю «промислове і цивільне будівництво».

З серпня 1960 по травень 1961 року працював інженером, з травня 1961 по лютий 1962 року — старшим інженером, з лютого 1962 по вересень 1963 року — керівником групи, з вересня по грудень 1963 року — головним конструктором будівельного відділу проєктного інституту «Уралгіпрохім» у місті Свердловську. У грудні 1963 — січні 1965 року — головний конструктор будівельного відділу інституту «УралпромбудНДІпроєкт» у Свердловську. З січня 1965 по квітень 1966 року — в.о. начальника будівельного відділу проєктного інституту «Уралгіпрохім».

Без відриву від виробництва в 1966 році закінчив вечірній Університет марксизму-ленінізму в Свердловську.

У квітні 1966 — березні 1969 року — в.о. керівника, керівник сектору фундаментів наукової частини інституту «УралпромбудНДІпроєкт». У березні 1969 — серпні 1972 року — в.о. головного інженера, головний інженер — заступник директора інституту «УралпромбудНДІпроєкт» у Свердловську.

У січні 1971 року захистив кандидатську дисертацію «Дослідження форм забивних залізобетонних паль раціональної форми».

Член КПРС з лютого 1971 року.

У серпні 1972 — квітні 1975 року — заступник завідувача відділу будівництва Свердловського обласного комітету КПРС.

У квітні 1975 — жовтні 1976 року — завідувач відділу будівництва Свердловського обласного комітету КПРС.

У жовтні 1976 — червні 1982 року — начальник головного територіального управління із будівництва «Головсередуралбуд» Міністерства будівництва підприємств важкої індустрії СРСР у місті Свердловську.

У червні 1982 — травні 1983 року — секретар Свердловського обласного комітету КПРС з питань будівництва.

У травні 1983 — січні 1985 року — 2-й секретар Свердловського обласного комітету КПРС.

23 січня 1985 — 9 липня 1987 року — голова виконавчого комітету Свердловської обласної ради народних депутатів.

У липні 1987 року — інспектор ЦК КПРС.

2 липня 1987 — 17 лютого 1989 року — заступник голови Ради міністрів РРФСР.

17 січня 1989 — листопад 1990 року — 2-й секретар ЦК КП Вірменії.

У червні 1990 року на установчому з'їзді Комуністичної партії РРФСР балотувався посаду першого секретаря ЦК КП РРФСР, але програв вибори Івану Полозкову.

З 19 квітня по 15 листопада 1991 року — 1-й заступник голови Ради міністрів РРФСР з розвитку територій і економічних регіонів (перепризначався 15 липня 1991 року). Під час серпневих подій 1991 року очолював резервний склад Ради міністрів РРФСР у місті Свердловську. Після відставки глави уряду Івана Силаєва (26 вересня 1991 року) Олег Лобов фактично виконував обов'язки голови Ради міністрів РРФСР до формування «уряду реформ» на чолі з Єльциним 6 листопада 1991 року та відставки Ради міністрів РРФСР 15 листопада 1991 року.

З 1991 року очолював «Російсько-японський університет». З листопада 1991 по вересень 1992 року — голова Експертної ради при голові уряду РРФСР. З 2 вересня 1992 року — голова Експертної ради при президентові Російської Федерації. З вересня 1992 року також був головою ради Міжнародної громадської організації Московсько-Тайбейська координаційна комісія з економічного та культурного співробітництва.

З 15 квітня по 18 вересня 1993 року — 1-й заступник голови Ради міністрів (уряду) Російської Федерації — міністр економіки Російської Федерації.

18 вересня 1993 — 18 червня 1996 року — секретар Ради безпеки Російської Федерації. Активно займався «чеченським питанням», одночасно будучи (з 29 серпня 1995 по 10 серпня 1996 року) повноважним представником президента Російської Федерації в Чеченській Республіці.

З 18 червня по 14 серпня 1996 року — 1-й заступник голови уряду Російської Федерації. 14 серпня 1996 — 17 березня 1997 року — заступник голови уряду Російської Федерації.

З 1997 року займався бізнесом, організував дві компанії — Республіканську інноваційну компанію «РІНКО» (нині «Ві Холдинг») та «ЦентрЕКОММАШ». Був президентом Асоціації міжнародного співробітництва.

Помер 6 вересня 2018 року в місті Москві.

Нагороди і звання

• орден Леніна (.04.1978)
• орден Жовтневої Революції (4.09.1987)
• орден «Знак Пошани» (.01.1974)
• медаль «За освоєння цілинних земель» (1957)
• медаль «Захиснику вільної Росії» (1991)
• медалі
• Почесне звання «Заслужений будівельник РРФСР» (30.06.1982)
• Премія Уряду Російської Федерації в галузі науки і техніки (2000)

Джерела

• Лобов Олег Іванович (рос.)