Теорема про дедукцію

один із фундаментальних результатів у теорії доведення

Теоре́ма про деду́кцію (ле́ма про деду́кцію, теоре́ма деду́кції) — один із фундаментальних результатів у теорії доведення, формалізує спосіб міркування, за якого для встановлення імплікації використовується як необхідна умова виведення. Використовується для встановлення існування висновків і доведень без їх побудови. Вперше явно сформулював і довів 1930 року Ербран, а без доведення використовував її 1928 року. Незалежно цей принцип сформулював 1930 року Тарський. За повідомленням Тарського, він знав і застосовував цей принцип ще 1921 року[1].

Формулювання для числення висловлень

ред.
  1. Якщо  , то  .
  2. Якщо  , то  .

Тут   — логічні формули (формальної теорії   для числення висловлень),   означає, що формула   виводиться з формули   (в теорії  ), а   означає, що формулу   доведено (є теоремою теорії  ). Знак   означає логічну операцію імплікації.

Формулювання для теорій першого порядку

ред.

Нехай   — підмножина (можливо порожня) формул деякої теорії першого порядку  ,   і   — формули теорії  . Тоді, якщо існує таке виведення формули   зі множини формул  , в якому ні при якому застосуванні правила узагальнення[en] до формул, залежних у цьому виведенні від формули  , не зв'язується жодна з вільних змінних формули  , то  .

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.