Святий Теодор Сикеот або Феодор Сикеот (грец. Θεοδωρος «дар Божий»; † 613) — візантійський святий, аскет самітник, єпископ, священик, монах цілитель та чудотворець. Заснував Сикейський монастир.

Теодор Сикеот
St Theodore the Sykeote.jpg
Прп. Феодор. Фреска. Афон (Діонісіат). 1547 р.
Народився бл. 550 року, Сикея, Мала Азія
Помер 613
Шанується усіма християнами
У лику преподобний, чудотворець
День пам'яті 5 травня
Патрон одиноких матерів і незаконнонароджених дітей, подружніх пар

ЖиттєписРедагувати

 
Ікона прп.Теодора Сикеота. XVII ст. Русь

Святий Теодор Сикеот народився у селі Сикея, близько 550 року, недалеко від міста Анастасіополя, провінція Галатія, що в Малій Азії.

В шестирічному віці мати подарувала йому золотий пояс - хотіла бачити Теодора воїном. Проте вночі в сонному баченні їй явився великомученик Георгій і наказав не думати про військову службу сина, тому що немовля було призначене служити Богу.

Батько святого, Косма, який служив скороходом в імператора Юстиніана Великого, помер рано.

В школі святий Теодор виявив великі здібності до навчання, а головне - недитячий розум та мудрість: він був спокійний, тихий, умів завжди заспокоїти товаришів, не допускав сварок і злості серед них.

У будинку його матері жив побожний старець Стефан. Наслідуючи його, святий Теодор з 8 років почав у Великий піст з'їдати лише невеликий шматок хліба вечорами.

Коли святому Теодору виповнилося 10 років, він смертельно захворів. Його принесли до церкви святого Іоанна Хрестителя і поклали його перед вівтарем. Хлопчика зцілили дві краплі роси, які впали з лику Спасителя, написаного на склепінні храму. У цей час хлопчикові ночами став являтись великомученик Георгій, який водив його молитися у свій храм до ранку.

У дванадцять років святий удостоївся в тонкому сні побачити на Престолі Царя Слави Христа з Його Матір'ю, Який сказав:

« Подвизайся, Теодоре, щоб досконалу в Небесному Царстві винагороду прийняти, я ж і на землі тебе шанованим зроблю і прославлю серед людей. »

З того часу святий Теодор почав трудитися ще старанніше. Першу і Хрестопоклонну седмиці Великого посту він проводив у цілковитому мовчанні. Не раз рятував святого великомученик Георгій від підступів диявольських.

В 14 років святий Теодор пішов з дому і жив при церкві великомученика Георгія. Мати приносила йому їжу, але святий Теодор все лишав на камінні біля церкви, а сам з'їдав в день лише одну просфору.

Уникаючи людської слави преподобний Теодор пішов у повне усамітнення. Під великим каменем недалеко від церкви великомученика Георгія він викопав печеру і вмовив одного диякона засипати вхід землею, залишивши лише невеликий отвір для повітря. Диякон приносив йому хліб з водою і нікому не говорив, де зник преподобний. Два роки провів преподобний в затворі і повному мовчанні.

Звістка про подвиги юнака дійшла до місцевого єпископа Феодосія. У церкві великомученика Георгія він присвятив його в сан диякона, а потім - на священика, хоча преподобному було всього 17 років.

Через деякий час преподобний Теодор вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму, і там, в Хозевітській Лаврі поблизу Йордану, прийняв чернецтво.

Повернувшись на батьківщину, продовжував жити при церкві великомученика Георгія. Його бабця Елпідія, сестра Влата і мати за порадами преподобного віддалилися в монастир, а тітка померла в доброму сповіданні.

Преподобний постриг у чернецтво юнака Єпіфанія, потім благочестива жінка, зцілена святим від хвороби, привела до нього свого сина Філумена. Прийшов і доброчесний юнак Іоанн. Так поступово поруч з преподобним зібралася браті, так виникла Сикеотська монастирська обитель.

Багато, хто з учеників преподобного прославили добродійствами і подвигами та сподобились від Бога великих дарів. Відомі імена декотрих з них: Андрій, Арсен Блаженний, Євагрій, Єлпійдій, Леонтій, Теодор, Стефан, Георгій (Єлевсій), що і написав життєпис преподобного після 641 р.

Коли помер єпископ Анастасіопольский, християни захотіли поставити єпископом Теодора проте знаючи, що він не погодиться, несподівано прийшли за ним, і проти його волі висвятили на єпископа. Гірко плакали іноки сикеотської лаври, прощаючись зі своїм настоятелем, але він на втіху їм сказав: «Не журіться, брати, але вірте мені, що немає на землі нічого, що могло б розлучити мене з вами». І дійсно, він до кінця своїх днів по-батьківськи піклувався про засновану ним обитель.

Ставши єпископом, святитель Теодор багато трудився на благо Церкви. Душа ж його шукала відокремленого спілкування з Богом. Через кілька років він вирушив на поклоніння святим місцям до Єрусалиму. Там, не відкриваючи свого сану, він оселився в Лаврі преподобного Сави, де жив в мовчанні від Різдва Христового до Великодня. Потім великомученик Георгій звелів йому повернутися в Анастасіополь.

Таємні вороги намагалися отруїти святителя, але Божа Матір дала йому три зернятка. Святитель з'їв їх і лишився неушкоджений. Святий Теодор обтяжувався тягарем єпископства і виклопотав у Константинопольського Патріарха Киріака дозволу піти назад у свій монастир і здійснювати там Богослужіння.

У 610 році святий Патріарх Фома представився, випросивши благословення у преподобного Теодора.

По небесну нагороду відійшов Теодор 613 року.

Перенесення мощейРедагувати

Перенесення мощей преподобного Теодора Сикеота, єпископа Анастасіопольського з Галатії в Константинополь було не пізніше IX століття. Мощі його в 1200 році в монастирі святого Георгія бачив паломник з Русі Антоній.

Пам'ять — 5 травня.

28 червня - перенесення мощей.

ПодвигиРедагувати

Святий Теодор з 8 років почав у Великий піст з'їдати лише невеликий шматок хліба вечорами. В 14-у віці, коли мати приносила йому їжу, то святий все лишав на камінні біля церкви, а сам з'їдав в день лише одну просфору.

На прохання святого коваль зробив для нього залізну клітку без даху, таку вузьку, що в ній можна було тільки стояти. У цій клітці у важких веригах преподобний стояв від Святої Пасхи до Різдва Христового. Від Хрещення Господнього до Святої Пасхи він замкнувся в печері, звідки виходив тільки для здійснення Богослужіння у суботу та неділю. На всю святу Чотиридесятницю святий споживав лише овочі і ярину по суботах і неділях.

ЧудесаРедагувати

Життєпис преподобного Теодора і чудеса, що стались за його молитвами описав його учень Єлевсій, що отримав від преподобного у чернецтві ім'я Георгій. Він розповідає про себе, що батьки його, довгий час бувши в подружжі, не мали дітей і просили преподобного Феодора, щоб його молитвами і благословенням вони могли бути батьками; преподобний, взявши пояса їх, благословив та віддавши їм передбачив про закінчення неплідства. У них дійсно народився Єлевсій, якого вони, виховавши, привели до преподобного і віддали на служіння Богу. Дванадцять років живучи з преподобним, він був очевидцем невимовних чудес, про які і написав дуже детально, ось лише декілька з них.

  • Ще перед своїм народженням, матері святого Теодора було уві сні видіння, що світла зірка зійшла до неї в утробу. Прозорливий старець, до якого вона звернулася, роз'яснив, що це благодать Божа зійшла на зачате нею немовля.
  • Одного разу будучи ще зовсім юним хлопчиком святий вирушив за благословенням до пустельника старця Глікерія. У цей час у країні була страшна посуха, і старець сказав: "Дитино, схилімо коліна і просімо Господа, щоб Він послав дощ. Таким чином ми дізнаємося, чи бажані Господеві наші молитви". Старець і отрок, схиливши коліна, стали молитися - і зараз пішов дощ. Тоді старець сказав святому Теодору, що на ньому покоїться благодать Божа, і благословив його стати ченцем, коли прийде час.
  • Зцілення біснуватого отрока, зцілення прокаженого, зцілення хворої жінки, що привела до преподобного свого сина Філумена.
  • Святий Теодор отримав від Господа владу над дикими звірами. Ведмеді та вовки приходили до нього і брали їжу з рук.
  • За молитвами преподобного зцілювалися прокажені, з цілих областей виганяли біси.
  • Коли в сусідньому селищі Магатії з'явилася сарана, нищила посіви, жителі звернулися з проханням про допомогу до преподобного Теодора. Він відправив їх до церкви. Після Божественної літургії, яку здійснював преподобний Теодор, жителі повернулися до себе і дізналися, що за цей час вся сарана вимерла.
  • Коли воєвода Маврикій повертався до Константинополя після перської війни через Галатію, преподобний передбачив йому, що він стане імператором. Пророкування здійснилося і імператор Маврикій виконав прохання святого - присилав щороку в монастир хліб для безлічі людей, які годувалися там.
  • Коли в одному з міст Галатії сталося страшна пригода - під час хресного ходу дерев'яні хрести стали самі собою коливатися і розбиватися, то Константинопольський патріарх святий Фома закликав до себе преподобного Теодора, щоб від нього довідатися таємницю цього страшного дива. Наділений даром прозріння, преподобний Теодор пояснив, що це є передвістям прийдешніх бід для Церкви Божої (так він пророчо вказав на майбутню єресь іконоборства). Засмучений святий Патріарх Фома просив преподобного молитися про свій швидкий спочинок, щоб не бачити йому лиха.
  • Покаяння і хрещення волхва Карапоса.
  • Зцілення сліпого отрока і явлення Богородиці святому Теодору під час його хвороби (Богородиця дає Теодору три зернини).
  • Передсмертне явлення уві сні святого Георгія і зцілення отрока (прокаженого царського сина).
  • Святість преподобного була настільки явна, що під час вчинення ним Євхаристії благодать Святого Духа у вигляді світлої порфіри покривала Святі Дари. Одного разу, коли преподобний підняв дискос з Божественним Агнцем і проголосив "Святеє святим", - Божественний Агнець піднявся у повітря, а потім знову опустився на дискос.
  • Перед кончиною своєю двічі святого великомученика Георгія бачив — у сонному видінні йому являвся. Спершу явився, подаючи йому палицю дорожню і кличучи з собою в далеку путь. Тоді явився, на коні їдучи і другого коня ведучи, і казав: «Сядь, Теодоре, на коня і прямуй за мною». З цього блаженний Теодор зрозумів свій швидкий перехід з тутешнього, і учням своїм те з радістю сповістив, і час кончини своєї після празника Пасхи назвав, що й сталося. А коли помирав, бачив святих ангелів, які прийшли взяти його, і усміхнувся, лицем світлий, в руки їхні передав святу свою душу.[1].

Вся Православна Церква вшановувала преподобного Теодора святим ще за його життя.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Дмитро Туптало (Ростовський). Дмитро Туптало - Житія святих Том VIII - квітень

ПосиланняРедагувати