Театр інків
Театр інків — вид сценічного мистецтва, що існувало в інків за часи існування держави Тауантінсую. Процес його розвитку відомий частково. В силу історичних обставин збереглося досить мало зразків театральної традиції інків.
Розвиток
ред.Становлення театру в інків відбулося з розвитком синкретичних жанрів «уайно», «ка-шуа», «самакуіка», в яких об'єднувалася поезія, музика і танок. Вони й досі існують серед індіанських народів Перу та Болівії як самостійні жанри. Разом з тим вони стали поєднуватися з творами декламаційного жанру — арануай (аранвай) і уанка. Згодом останні перетворилися на форми театрального мистецтва інків. Невідомо, чи були вони запозичені інками у підкорених народів, є надбанням культур Тіауанако або Уарі, чи є власне інкським здобутком.
Поетичні твори інків створювалася співаками-амаута та арауікі, які на основі танцювальної пантоміми та міфолого-історичних оповідок створили класичний інкський театр.
Жанри
ред.Арануай нагадує жанр байки, але мораль як така не формулюється, а лише мається на увазі. Живі і веселі арануай виконувалися під час колективних сільськогосподарських, а також громадських робіт, для вояків під час важких походів. Проте спроби ототожнювати цей жанр з європейською комедією не надто ґрунтовні. Зразками арануай є п'єси «Уткха-Павкар» та «Сурімана»
Протилежністю гумористично-глузливого арануая була елегійна уанка, що мала коріння в такому творі як «плач». Деякі уанки відображали конкретні історичні події, зокрема, життя і подвиги Сапа Інків, великих вождів і військовиків. З огляду на історичний та героїчний зміст уанка отримала свою назву після підкорення народу уанка. За однією гіпотезою, форму було запозичено у цього народу, а потім вдосконалено, за іншою — перша п'єса була присвячена перемозі військ Інки над уанка. Деякі літературознавці обережно і умовно співвідносять уанка з європейською трагедією. Єдиною відомою уанкою інків є «Апу-Ольянтай».
Існує також уанка про завоювання імперії інків іспанцями, яка відома в різних варіантах під різними назвами — «Смерть Атауальпи», «Битва інків», «Іспанське загарбання». Вона не є класичною п'єсою інкського театру, створена на суміші кечуа та іспанського вже після знищення інкської імперії. До тепер щорічно розігрується в болівійському місті Оруро під час карнавалу.
В тексти часто вставлялися поеми-«араві»: в «Апу-Ольянтай» їх 3, в «Уткха-Павкар» — 1. В араві помітно метафоричне дублювання сюжету п'єси.
Сцена та виступи
ред.В описах хроністів містяться відомості про постановках різних п'єс, які гралися по кілька на день. Ймовірно на кшталт Стародавньої Греції, де гралися комедії та трагедії в певній кількісній відповідності. Хроніст Ніколас де Мартінес Арсанс-і-Вега приводить перелік спектаклів, що ставилися в Потосі у 1555 році: перший з них відтворював історію походження Інків, сходження на престол першого Інки Манко Капака, завоювання ним десяти провінцій, сцени Свята Сонця (Інті Раймі). Другий спектакль присвячувався подвигам Інки Уайна Капака. Трагедія Уаскара і його близьких, які стали жертвами жорстокості Атауальпи, була змістом третього спектаклю. Четвертий спектакль відбивав актуальні для того часу події — вторгнення іспанців і загибель «імперії» інків. Про зміст інших чотирьох вистав хроніст не повідомив.
Уанка представлялися на майданчику округлої форми (малкі), ззаду відгородженій штучним лісом. Актори знаходилися в середині цього майданчика. Зазвичай складалися з 4-5 дій, які могли відбуватися у декілька місцях та з часовим проміжком.
Поєднання трагізму з комізмом в текстах було характерним для інкського театру явищем, зокрема серед персонажів п'єс були блазні-«канічу». П'єси зазвичай ставилися з музикою. Актори також часто використовували маски, також актори одягалися у відповідний одяг. Про їх різновидів замало інформації. Акторами могли бути як чоловіки, так і жінки. Рівень професійності акторів невідомий.
В інків існувала заборона на представлення осіб, які продовжують своє існування, як персонажів театральних вистав. Вчені розходяться щодо причин цього: за однією гіпотезою — або внесення живої особи до вистави тягне живого в світ покійних, або створює ситуацію роздвоєння особистості.
Виступи відбувалися в залежності від змісту: більш розважливі, побутові — під час різних сільськогосподарських свят, більш піднесені, зазвичай уанка — перед військовими походами, на релігійні свята, церемонії сходження на трон Сапа Інки.
Джерела
ред.- Майя, ацтеки та інки. Серія «Дзеркало цивілізацій». К.: Ранок. 2004. 88 с.
- Драмы и трагедии древних инков. Перевод Ю. А. Зубрицкого. М., 1999. ISBN 5-89737-037-0 (рос.)