Тахтамишев Володимир Феофанович
Тахтамишев Володимир Феофанович (-1935) - учасник анархо махновського руху. Грек за національністю. На переконання більшовик.
| Тахтамишев Володимир Феофанович | |
|---|---|
| Народився |
1890-ті Велика Новосілка, Велико-Янісольська волость, Маріупольський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія |
| Помер |
1935 Маріуполь, Українська СРР, СРСР |
| Діяльність | політик |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Народився в селі Велика Янісоль.
У 1918 році в селі Старий Керменчик Тахтамиша створив і очолив грецький повстанський загін, який боровся з автро-німецькими окупантами. Загін діяв в районі сіл Мала Янісоль, Чердакли, Келлеровка, Македонівка, Сартана.
Числа 21 лютого в Пологи до махновців приїхав Дибенко з наказом. Був огляд, була нарада з комскладом, де Дибенко зчитав наказ командувача групою Харківського напрямки Скачко: "19 лютого 1919 Таємно. Війська, що входять у ввірену мені групу, наказано звести в дивизію, а тому наказую: з частин, що знаходяться під командою тт. Дибенко, Махно і Григор'єва утворити одну стрілецьку дивізію, якою надалі іменуватися Задніпровської української радянської дивізії.
Після цього Тахатамишева призначили політкомом 9-го полку, Задніпровської дивізії.[1]
У березні 1919 року Володимир був командиром 9-го полку, він був єдиним командиром якого не обрали махновці, він був призначений більшовиками. В цей же час його представили до нагороди Червоний Орден.[2]
19 березня 1919 Тахтамиш брав участь у визволенні Маріуполя від білої армії він командував 9-полком. Після звільнення міста Дибенко нагородив 9 полк осбоим Червоним прапором. А Володимиру оголосили подяку.[3]
Наприкінці червня Тахатмишев разом з іншими частинами махновців займав частину фронту який простягнувся від Бердянська до села Покровське. Під його командуванням перебував 9 грецький піхотний полк у складі 2000 червоноармійців, з них 1200 без гвинтівок.[4]
В кінці 1919 року беззбройний загін Тахтамишева влився 14 армію і залишився в ній розірвавши відношення з махновцями[5].
Після закінчення громадянської війни він оселився в Маріуполі, очолив будівництво рибоконсервного комбінату і став його першим директором.[6]
У 1935 році він помер від важкої хвороби.[7]
Нагороди ред.
- Орден Червоного Прапора (1919
Примітки ред.
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 104
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 126
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 137
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 298
- ↑ Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно стр 423
- ↑ Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 41
- ↑ Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" Стр 42
Джерела ред.
- Белаш Виктор — Дороги Нестора Махно
- Яруцкого Л.Д. "Махно и махновцы" - Мариуполь, 1995