Лицарська вежа (або тауергауз, англ.. tower house, нім.. Burghügel або Wohnturm)  — різновид башт житлово-оборонного характеру, що були побудовані переважно в період Середньовіччя (приклади житлових веж XVII ст. відомі з району Британських островів) як резиденція середньозаможних лицарів. Цей тип веж існував практично по всій Європі [1].

Лицарська вежа на острові Акілл біля Іраландії.

Лицарські вежі були натхненні вежами фортець, цей тип укріпленої споруди з’явився між 12-м і 13-м століттями і використовувався дрібною та середньою знаттю як резиденція.

Вежі, демонстрували ознаку власності на родючі території, які їх оточували, і демонстрували прагнення дрібного дворянства до престижу та соціального просування [2].

Ці вежі, як правило, мали три поверхи без перегородок, причому перший поверх використовувався як склад, середній — як вітальня, а верхній — як приміщення власника.

Вхід до вежі зазвичай здійснювався через двері на проміжному поверсі, на висоті кількох метрів над землею, і через пересувну дерев’яну або залізну драбину.

Найвідоміша лицарська башта в Україні, знаходиться в Меджибізькому замку [3].

"Лицарська" башта Меджибізького замку з чітко видимим розломом, який імовірно викликано спробою підриву у 1686 р.

Примітки ред.

  1. Schlösserwelt Thüringen. Magazin. Stiftung Thüringer Schlösser und Gärten, Frühjahr/Sommer 2017.
  2. Elisabeth Lichtenberger: Die Stadt. Von der Polis zur Metropolis. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2011, S. 29.
  3. Лицарська оборонна вежа Меджибізького замку