Татьяничева Людмила Костянтинівна

Татьяничева Людмила Костянтинівна
рос. Татьяничева, Людмила Константиновна
Народилася 6 (19) грудня 1915(1915-12-19)
Ардатов, Симбірська губернія, Російська імперія
Померла 8 квітня 1980(1980-04-08) (64 роки)
Москва, РРФСР, СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство Російська імперія - СССР
Діяльність поет, прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності 19341980
Напрямок соціалістичний реалізм
Жанр вірш
Членство Спілка письменників СРСР
Партія КПРС
Нагороди
Орден Жовтневої Революції — 1977
Орден Трудового Червоного Прапора — 1965 Орден Трудового Червоного Прапора — 1971 Орден «Знак Пошани»  — 1952 Орден «Знак Пошани»  — 1960
Премії Державна премія РРФСР ім. М. Горького (1971)

Татьяничева Людмила Костянтинівна (рос. Татьяничева Людмила Константиновна; 6 (19) грудня 1915(19151219)[1], Ардатов, Симбірська губернія, Російська імперія — 8 квітня 1980, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська російськомовна поетеса, прозаїк, громадський діяч.

БіографіяРедагувати

Народилась 6 грудня 1915 року в Ардатові (зараз Мордовія) в сім'ї сільської вчительки Горпини Степанівни Татьяничевої і студента-медика.

1919 року помер батько, 1926 — матір. Після цього Людмила жила у родичів батька. 1932 року закінчила школу і наступного року поступила на заочне навчання в Уральський інститут кольорових металів і золота, але вже 1934 року вона залишила інститут і поїхала на будівництво Магнітогорська. Того ж року журнал «Штурм» опублікував її перші вірші.

Працювала у газетах, входила до літературного об'єднання «Буксир».

Вже 1941 року заочно закінчила Літературний інститут імені Горького, у 1944 —1946 роках працювала директором Челябинського обласного видавництва. Протягом 1956 —1958 років працювала кореспондентом «Літературної газети» по Уралу.

1965 году переїхала до Москви і почала працювати секретарем правління СП РРФСР (до 1975 року). З 1967 року — член правління СП СРСР.

Людмила Костянтинівна померла 8 квітня 1980 року. Похована на Кунцевському кладовищі у Москві.

ТворчістьРедагувати

Автор 44 збірок віршів[1]. Перша збірка — «Вірність» (рос. Верность) (Челябінськ, 1944). За збірку «Зорянка» (Москва, 1970) отримала премію імені М. Горького.

Прозові твори було опубліковано у книзі «Розцвіла черемуха» (рос. Расцвела черемуха) (Челябінськ, 1966).

Вшанування пам'ятіРедагувати

На честь поетеси названо астероїд[2], вулицю у Челябінську[3]. Челябінська бібліотека-філіал № 26 була названа її ім'ям 1996 року[4]. До 90-річчя поетеси (2005 рік) було засновано літературну премію[5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б М. Д. Каган (1995). ТАТЬЯНИЧЕВА Людмила Константиновна. Энциклопедия «Слова о полку Игореве». Т. 5. (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 
  2. Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net (англ.). minorplanetcenter.net. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 
  3. Лінія: улица Татьяничевой (32511443) (рос.). http://www.openstreetmap.org. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 
  4. По страницам истории (рос.). http://www.chelib.ru. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 
  5. Всероссийская литературная премия им. Л.К. Татьяничевой (рос.). http://www.rsl.ru. Архів оригіналу за 2013-08-24. Процитовано 2013-01-19. 

ПосиланняРедагувати