Татьяничева Людмила Костянтинівна
| Татьяничева Людмила Костянтинівна | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Татьяничева, Людмила Константиновна | ||||||
| Народилася |
6 (19) грудня 1915 Ардатов, Симбірська губернія, Російська імперія | |||||
| Померла |
8 квітня 1980 (64 роки) Москва, РРФСР, СРСР | |||||
| Поховання | Кунцевське кладовище | |||||
| Громадянство | Російська імперія - СССР | |||||
| Діяльність | поет, прозаїк | |||||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||||
| Мова творів | російська | |||||
| Роки активності | 1934–1980 | |||||
| Напрямок | соціалістичний реалізм | |||||
| Жанр | вірш | |||||
| Членство | СП СРСР | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Нагороди |
| |||||
| Премії | Державна премія РРФСР ім. М. Горького (1971) | |||||
|
| ||||||
 Татьяничева Людмила Костянтинівна у Вікісховищі | ||||||
Татьяничева Людмила Костянтинівна (рос. Татьяничева Людмила Константиновна; 6 (19) грудня 1915[1], Ардатов, Симбірська губернія, Російська імперія — 8 квітня 1980, Москва, РРФСР, СРСР) — радянська російськомовна поетеса, прозаїк, громадський діяч.
Біографія ред.
Народилась 6 грудня 1915 року в Ардатові (зараз Мордовія) в сім'ї сільської вчительки Горпини Степанівни Татьяничевої і студента-медика.
1919 року помер батько, 1926 — матір. Після цього Людмила жила у родичів батька. 1932 року закінчила школу і наступного року поступила на заочне навчання в Уральський інститут кольорових металів і золота, але вже 1934 року вона залишила інститут і поїхала на будівництво Магнітогорська. Того ж року журнал «Штурм» опублікував її перші вірші.
Працювала у газетах, входила до літературного об'єднання «Буксир».
Вже 1941 року заочно закінчила Літературний інститут імені Горького, у 1944 —1946 роках працювала директором Челябинського обласного видавництва. Протягом 1956 —1958 років працювала кореспондентом «Літературної газети» по Уралу.
1965 году переїхала до Москви і почала працювати секретарем правління СП РРФСР (до 1975 року). З 1967 року — член правління СП СРСР.
Людмила Костянтинівна померла 8 квітня 1980 року. Похована на Кунцевському кладовищі у Москві.
Творчість ред.
| Цей розділ потребує доповнення. (січень 2013) |
Автор 44 збірок віршів[1]. Перша збірка — «Вірність» (рос. Верность) (Челябінськ, 1944). За збірку «Зорянка» (Москва, 1970) отримала премію імені М. Горького.
Прозові твори було опубліковано у книзі «Розцвіла черемуха» (рос. Расцвела черемуха) (Челябінськ, 1966).
Вшанування пам'яті ред.
На честь поетеси названо астероїд[2], вулицю у Челябінську[3]. Челябінська бібліотека-філіал № 26 була названа її ім'ям 1996 року[4]. До 90-річчя поетеси (2005 рік) було засновано літературну премію[5].
Примітки ред.
- ↑ а б М. Д. Каган (1995). ТАТЬЯНИЧЕВА Людмила Константиновна. Энциклопедия «Слова о полку Игореве». Т. 5. (рос.) . Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Інформація про малі планети на сайті minorplanetcenter.net (англ.) . minorplanetcenter.net. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Лінія: улица Татьяничевой (32511443) (рос.) . http://www.openstreetmap.org. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ По страницам истории (рос.) . http://www.chelib.ru. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
- ↑ Всероссийская литературная премия им. Л.К. Татьяничевой (рос.) . http://www.rsl.ru. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 19 січня 2013.
Посилання ред.
- http://www.biblus.ru/Default.aspx?auth=1b0a1b7 [Архівовано 3 серпня 2012 у Wayback Machine.]
- http://poezosfera.ru/?p=808 [Архівовано 14 травня 2013 у Wayback Machine.]
- https://web.archive.org/web/20100223223840/http://unilib.chel.su:81/el_izdan/kalendar2005/tatyinic.htm
|
Це незавершена стаття про російську письменницю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |