Відкрити головне меню

Татаренко Леонід Порфирійович

Леонід Порфирійович Татаренко (1906(1906), станція Микитівка Катеринославської губернії, тепер у складі міста Горлівки Донецької області — 18 квітня 1967, місто Донецьк) — український компартійний діяч, 2-й секретар Миколаївського і Херсонського обкомів КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання.

Татаренко Леонід Порфирійович
Народився 1906(1906)
станція Микитівка Катеринославської губернії, тепер у складі міста Горлівки Донецької області
Помер 18 квітня 1967(1967-04-18)
місто Донецьк
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Автограф Татаренко Леонід Порфирійович автограф 1954.png
Нагороди Орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився в родині робітника-залізничника. Закінчив чотири класи рудничної школи. Трудову діяльність розпочав у 1918 році мастильником на шахті «Центральна-Ірміне». Працював підручним електрика, електрослюсарем рудника «Ірміне» на Донбасі. У 1924 році вступив до комсомолу.

У 1929 році закінчив робітничий факультет у місті Сталіно. У 1929—1934 роках — студент Донецького індустріального інституту.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1934—1936 роках — помічник механіка на шахтах у місті Сталіно.

У 1936—1938 роках — директор Сталінського гірничого технікуму. У 1938—1939 роках — директор Сталінського гірничого заочного інституту.

У 1939—1941 роках — завідувач вугільного відділу Сталінського міського комітету КП(б)У. У 1941 році обирався секретарем Сталінського міського комітету КП(б)У Сталінської області.

У 1941—1944 роках — в Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 роках — політрук будівельної дільниці на будівництві оборонних споруд. Потім був секретарем армійської партійної комісії, комісаром і заступником командира саперної бригади.

У 1944—1945 роках — заступник завідувача відділу кадрів Сталінського обласного комітету КП(б)У.

У 1945—1951 роках — секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У з кадрів.

У 1951—1952 роках — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1952—1955 року — 2-й секретар Херсонського обласного комітету КПУ.

У 1957—1963 роках — директор Донецького державного науково-дослідного вугільного інституту (ДонВУГІ) Сталінської області.

З 1963 року — персональний пенсіонер союзного значення у місті Донецьку. Продовжував працювати в Донецькому державному науково-дослідному вугільному інституті.

Помер після тривалої і важкої хвороби.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати