Відкрити головне меню

Степан Никонович Тарасов (1893(1893), село Стаєво Брянського повіту Орловської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація — 7 вересня 1955, місто Київ) — радянський компартійний діяч, депутат Верховної Ради СРСР 1—4-го скликань. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) в 1939—1955 роках. Кандидат у члени ЦК КП(б)У в 1925—1927 і 1949—1950 роках. Член ЦК КП(б)У в 1927—1930 і 1950—1955 роках. Член Організаційного бюро ЦК КП(б)У 15 квітня 1950 — 23 вересня 1952 р.

Тарасов Степан Никонович
Тарасов Степан Никонович.jpg
Народився 1893(1893)
село Стаєво Брянського повіту Орловської губернії, тепер Брянської області, Російська Федерація
Помер 7 вересня 1955(1955-09-07)
місто Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність росіянин
Діяльність державний діяч, політик
Учасник Громадянська війна в Росії
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Народився у родині чорнороба. У 1906 році закінчив сільську школу у селі Стаєво. З квітня 1903 по березень 1908 року — наймит у заможних селян і поміщиків у Стаєво.

У березні 1908 — листопаді 1917 року — підручний майстра, молотобоєць, пресувальник, токар Брянського паровозобудівного заводу в місті Бєжиця.

Член РСДРП(б) з серпня 1915 року.

У листопаді 1917 — березні 1918 року — червоногвардієць, токар Брянського паровозобудівного заводу в місті Бєжиця. У березні — вересні 1918 року — секретар Госамського волосного комітету РКП(б) у селі Госама Брянського повіту.

Учасник Громадянської війни в Росії. У вересні 1918 — січні 1919 року — політичний працівник, комісар продовольчого загону в Москві, Пермі та місті Сарапулі В'ятської губернії. У січні — серпні 1919 року — червоноармієць, політичний працівник окружного Політичного управління РСЧА у місті Харкові. У серпні — грудні 1919 року — помічник комісара, комісар 46-го запасного батальйону, який дислокувався у містах Ворожба Харківської губернії, Глухів Чернігівської губернії та Болхов Орловської губернії. У грудні 1919 — березні 1920 року — уповноважений, інструктор із організації радянської влади політичного відділу 14-ї армії РСЧА у містах Козлові Тамбовської губернії та Харкові.

У березні — грудні 1920 року — заступник голови, голова повітового революційного комітету міста Балти Херсонської губернії. У грудні 1920 — листопаді 1921 року — заступник голови повітового революційного комітету в місті Тирасполі.

У листопаді 1921 — січні 1922 року — завідувач виробничого відділу Одеської губернської ради професійних спілок. У січні — липні 1922 року — голова Балтської повітової ради професійних спілок.

У липні 1922 — серпні 1923 року — голова Полтавської губернської ради професійних спілок.

У серпні 1923 — липні 1924 року — слухач курсів відповідальних робітників при ЦК КП(б)У в місті Харкові.

У липні 1924 — квітні 1925 року — голова Чернігівської губернської ради професійних спілок.

У квітні 1925 — серпні 1929 року — відповідальний секретар Конотопського окружного комітету КП(б)У.

У серпні 1929 — червні 1931 року — слухач дворічних Курсів марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б) у Москві.

У червні 1931 — березні 1932 року — відповідальний секретар, заступник голови ЦК Профспілки робітників автомобільної і транспортної промисловості. У березні — липні 1932 року — відповідальний інструктор Московського міського комітету ВКП(б).

У липні 1932 — березні 1935 року — секретар партійного комітету Московського автомобільного заводу імені Сталіна.

У березні 1935 — липні 1937 року — 1-й секретар Пролетарського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

У серпні — жовтні 1937 року — 2-й секретар Московського міського комітету ВКП(б).

У жовтні 1937 — липні 1938 року — 1-й секретар Організаційного бюро ЦК ВКП(б) по Рязанській області. У липні 1938 — вересні 1943 року — 1-й секретар Рязанського обласного комітету ВКП(б).

У листопаді 1943 — листопаді 1945 року — слухач Вищої школи партійних організаторів при ЦК ВКП(б).

У листопаді 1945 — січні 1948 рр. — 1-й секретар Ізмаїльського обласного комітету КП(б)У.

У січні 1948—1952 рр. — відповідальний секретар (голова) Партійної колегії при ЦК КП(б)У. У 1952—1953 рр. — завідувач підвідділу ЦК КПУ.

У травні 1953 — вересні 1955 року — голова Партійної комісії при ЦК КПУ.

Похований на Байковому цвинтарі міста Києва.

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати