Відкрити головне меню

Таран-Жовнір Юрій Миколайович

Таран-Жовнір Юрій Миколайович
Таран-Жовнір Юрій Миколайович.jpg
Народився 26 червня 1927(1927-06-26)
Новомосковськ
Помер 18 липня 2003(2003-07-18) (76 років)
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність педагог
Alma mater Дніпропетровський металургійний інститут
Заклад Дніпропетровський металургійний інститут
Науковий ступінь академік НАНУ
Науковий керівник Q4099207?
Член НАН України
Відомий завдяки: металознавець
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Жовтневої РеволюціїОрден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «За трудову відзнаку»
Державна премія України в галузі науки і техніки Премія Ради Міністрів СРСР

Тара́н-Жовні́р Ю́рій Микола́йович (* 26 червня 1927, Новомосковськ — † 18 серпня 2003) — український металознавець, 1982 — лауреат премії Ради Міністрів СРСР (за розробку і впровадження економнолегованих швидкоріжучих сталей), 1972 — член-кореспондент, 1985 — дійсний член Академії наук УРСР, 1989 — лауреат премії МВ ССО України , 1990 — премії ім. Д. К. Чернова, 1993 — академік Академії наук вищої школи України, 1996 — лауреат Державної премії України (за розробку і впровадження конвертерного процесу газокисневого рафініювання неіржавіючих сталей), того ж року — премії Міжнародної інженерної академії, дійсний член ASM Internetional — голова Придніпровського відділення, Асоціації металознавців Росії, лауреат премії ім. Академіка Стародубова. Нагороджений орденом Жовтневої революції, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медаллю «За трудову відзнаку», 1994 — орденом Ярослава Мудрого, 1997 — Святого Володимира.

ЖиттєписРедагувати

1949 року закінчив Дніпропетровський металургійний інститут, працює інженером центральної заводської лабораторії Дніпропетровського заводу. 1954 року захистив кандидатську дисертацію, протягом 1959—1963 років працює доцентом кафедри металознавства, з 1961-го — заступник декана технологічного факультету.

В 1963—1973 роках керує відділом металознавства Інституту чорної металургії СРСР — на запрошення Костянтина Буніна. 1969 року захищає докторську роботу «Генеза та морфологія евтектик сплавів заліза».

По тому повертається до Дніпропетровського металургійного інституту — на посаду ректора, яким керував понад 30 років.

Завдяки його зусиллям вперше в Україні у запроваджено дисципліну «Основи технічної творчості».

Працював над розробкою принципів комплексного внутрішньовузівського та міжвузівського дипломного проектування.

В його творчому доробку більше 600 робіт, з них 8 монографій.

Зареєстровано одне відкриття та 6 патентів, 94 авторських свідоцтв про винахід.

Як педагог підготував 6 докторів та до 50 кандидатів наук.

Довгий час був академіком-секретарем Відділення металургії Академії наук вищої школиУкраїни.

ДжерелаРедагувати