Та́ні Тате́кі або Та́ні Кандзьо́ (яп. 谷干城, たにたてき / たにかんじょう; 18 березня 1837 — 13 травня 1911) — японський політичний і державний діяч. Офіцер, генерал-лейтенант Імперської армії Японії. Учасник Тайванського походу (1874) і Південно-західної війни (1877). Міністр сільського господарства і торгівлі (18851887). Другий голова школи Ґакусюїн (18841885). Депутат Палати перів. Псевдонім — Вайдзан[3].

Тані Татекі

Період ЕдоМейджі
Народився 18 березня 1837 (Коті)
Помер 13 травня 1911 (Токіо) (75)
Дитяче ім'я Котаро́[1]
Доросле ім'я Морібе́[2]
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Тоса-хан
Ранги 2-й старший
Титули віконт
Посади міністр сільського господарства і торгівлі
(18851887)

Біографія ред.

Тані Татекі народився 18 березня 1837 року в південнояпонському уділі Тоса-хан, в самурайській родині. Він вивчав неоконфуціанство та військову справу в місті Едо, після чого повернувся на батьківщину. В рідному уділі Татекі почергово займав посади молодшого інспектора, викладача удільної школи Тідокан та Наґасацького інспектора[4]. 1867 року він брав участь у переговорах щодо укладання сацумсько-тоського союзу[5].

Після реставрації Мейджі 1868 року Танекі виступив на боці нового Імператорського уряду. Він взяв участь у громадянській війні Босін 18681869 років, в якій керував урядовими військами проти частин сепаратистського Північного союзу. По закінченні збройного конфлікту Танекі було доручено проводити адміністративні реформи всередині Тоса-хану[5].

1871 року уряд призанчив Танекі тимчасовим старшим помічником Міністерства війни. Відтоді він займав переважно військові посади: голови Суду Імперської армії Японії, командувача Кумамотського гарнізону, директора Військової академії армії. 1877 року, в ході Південно-західної війни, що спалахнула на острові Кюсю, Танекі обороняв замок Кумамото, успішно відбив усі приступи антиурядових військ і тривалий час утримував позиції до приходу основних сил Імперської армії. За подвиги, проявлені у війні, він був удостоєний звання генерал-лейтенанта[5].

З 1881 року Танекі брав участь у громадському анти-олігархічному русі. Разом із Торіо Коятою, Міурою Ґоро та Соґою Сукенорі він виступав за впровадження Конституції та відкриття Парламенту, з метою обмежити вплив політичних і фінансових можновладців на Імператора[5].

1884 року Танекі став директором аристократичної школи Ґакусюїн, а 1885 року отримав портфель міністра сільського господарства і торгівлі в першому кабінеті міністрів Іто Хіробумі. Однак 1887 року, протестуючи проти діяльності міністра закордонних справ Іноуе Каору, він подав у відставку. Після цього Танекі розпочав критику урядового вестернізаційного курсу, вважаючи його шляхом до колонізації Японії Заходом на зразок Єгипту. Екс-міністр наполягав на дотриманні японських суспільно-політичних традицій і ратував за побудову «багатої держави і сильної армії» власними силами. Він видавав правоцентристську газету «Японія» і був організатором політичної партії Японський клуб, яка протестувала проти діяльності міністра закордонних справ Окуми Сіґенобу[5].

1890 року Танекі був удостоєний титулу віконт. Він став депутатом Палати перів японського Парламенту і відтоді неодноразово переобирався на цю посаду. Танекі постійно знаходився в опозиції до центральної влади, виступав проти збільшення податків, вимагав від уряду вести збалансовану фінансову політику і дотримуватися політики оборонного нейтралітету. Також колишній міністр засуджував розв'язування японсько-китайської війни 18941895 років та російсько-японської війни 19041905 років, які вважав розтринькуванням людських, фінаснових і промислових ресурсів країни[5].

Тані Татекі помер 13 травня 1911 року, у віці 75 років[5].

Примітки ред.

  1. 申太郎, こうたろう.
  2. 守部, もりべ.
  3. яп. 隈山, わいざん, «Кумамотівська гора».
  4. яп. 長崎表探索御用, ながさきおもてたんさくごよう, наґасакі омоте тансаку ґойо.
  5. а б в г д е ж Тані Татекі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.

Джерела та література ред.

Тані Татекі // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9.
  • Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.
  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Посилання ред.