Тагавор, рідше Тагавер або Таквар (вірм. Թագավոր) — один з вірменських титулів монарха, зазвичай асоціюється з вищою гідністю імператора.

ЕтимологіяРедагувати

Слово Тагавор походить від слова таг — вінець, корона[1] і з вірменського перекладається як вінценосець[2].

ІсторіяРедагувати

У Вірменії основними термінами, якими позначали вищий царський титул, були слова тагавор або аркана (або арка), обидва давнього походження, засвідчені в найранніших пам'ятниках вірменської писемності[1]. Зустрічається також титул тіезеракал, тобто «світотримач», який носив цар Вірменії Смбат I[3]. Мусульмани, не бажаючи давати титул своєю мовою, називали візантійських імператорів словом Такаеур (такфур), що є похідним від вірменського Тагавор[2].

«... Але потім вони відпали від Рима і самі стали обирати свого патріарха, званого Католикос (Kathagenes) тоді як король називається у них Такавор (Takchauer) »

Йоганн Шільтбергер, «Подорож...»[4], початок XV століття

У культуріРедагувати

У вірменській культурі слово з часом стало використатися також і у весільних урочистостях. Жениха на весіллі називали тагавор — «вінценосний», «цар». Під час одруження нареченому на голову одягали «вінець» — таг, який вдавав із себе кольоровий шнур з невеликими підвісками, або ж використовувався джгут з кольорових хусток, а в ньому закріплювався невеличкий хрестик з обмотаних зеленими та червоними нитками паличок з парою півнячих пір'їн. Наречена відповідно іменувалася Тагуї — «вінценосна», «цариця»[5]

ПриміткиРедагувати

  1. а б К. Н. Юзбашян// Вірменські держави епохи Багратидов та Візантія, IX—XI вв// Наука, 1988 р. — стр. 71 (298)

    Основними термінами для позначення царського титулу були тагавор або аркан, обидва давнього походження, засвідчені в найбільш ранніх пам'ятниках вірменської писемності. Етимологія першого терміна прозора — слово походить від «таг» — «вінець», «корона» 9/Рег11спап1ап, 1971, з. 171/ і позначає відповідно «увінчаний», «коронований»/Цим. їв., 2, с. 1 071 — 1 077/ Етимологія арйай менш зрозуміла/Цим. сл., 1, с. 772—776/. Ці терміни, принаймні в нас цікавить час, рівнозначні, хоча несуть, можливо, різну стилістичне навантаження.

  2. а б Пам'ятки писемності Сходу:: Том 21 // Вид-во "Наука, " Глав. ред. східній ̆ літ-ри, 1976

    Такаеур (такфур) від вір. тагавор «той, що носить корону, цар» — мусульмани так називали візантійських імператорів, не бажаючи давати їм титулу на своїй мові

  3. Г.Г Литаврин// Візантія між Заходом та Сходом: Досвід історичної характеристики// Вид-во Алтей, 1999 — стр.406 (534) ISBN 5893290682, 9785893290684

    Основними термінами позначення царя були «тагавор» або «арка». Смбат I навіть носив титул «миро-держец» (тіезеракал), однак вірменські правителі, навіть «Шаханшах-хи» Ширака, у візантійських джерелах зазвичай титулувались архонтами (архонтами архонтів) чи проти, але не василевсами.

  4. Путешествие Ивана Шильтбергера по Европе, Азии и Африке, с 1394 года по 1427 год // Записки императорского Новороссийского университета. Том 1. 1867
  5. А.Е Тер-Саркисянц// Вірмени: історія та етнокультурні традиції// Вид-во Східна література, 1998 р. стр.177 (394) ISBN 5020180025, 978502018002

    . На голову нареченому одягали «вінець» — таг, кольоровий шнур з невеликими підвісками, або пов'язували джгут з кольорових хусток, а в ньому закріплювали хрестик з обмотаних червоними та зеленими нитками паличок з двома півнячими пір'ям. Після цього нареченого називали тагавор — «носить таг», «вінценосний», «цар». Наречена відповідно іменувалася Тагуї — «вінценосна», «цариця»