Відкрити головне меню

Табаре Рамос Річчарді (ісп. Бронза; рід. 21 вересня 1966, Монтевідео) — американський футболіст уругвайського походження, нападник, гравець національної збірної. Він взяв участь в трьох чемпіонатах світу і був включений в Національний Футбольний Зал слави у 2005 році[1].

Ф
Таб Рамос
Особові дані
Повне ім'я Табаре Рамос Річчарді
Народження 21 вересня 1966(1966-09-21) (53 роки)
  Монтевідео, Уругвай
Зріст 173 см
Громадянство Flag of the United States.svg США
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби


1984—1987
Уругвай «Уніон Весіналь»
США «Тісл»
США «Стейт Вулфпек»
Професіональні клуби*
1988 США «Нью-Джерсі Іглз» 8 (2)
1989 США «Маямі Шаркс» 3 (0)
1990—1991  Іспанія «Фігерас» 38 (5)
1991—1992 Іспанія «Фігерас» 34 (4)
1992—1995 Іспанія «Реал Бетіс» 59 (1)
1995—1996  Мексика «УАНЛ Тигрес» 35 (2)
1996—2002 США «МетроСтарз» 121 (9)
Національна збірна
1989 USA США (футз.) 8 (3)
1988—2000 США США (футб.) 81 (8)
Тренерська діяльність**
2011— США США (U-20)
2014—2016 США США (тренер)
Кубок Короля Фахда
Бронза Саудівська Аравія 1992
Золотий кубок КОНКАКАФ
Бронза США 1996
Чемпіонат світу з футзалу
Бронза Нідерланди 1989

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

БіографіяРедагувати

Народився в Уругваї, але в 11 років з родиною перебрався у США. Його батько був професійним уругвайським футболістом і прищепив Табу любов до футболу[2]. Таб виступав в шкільній команді «Уніон Весіналь» з Монтевідео.

У США Рамос навчався в підготовчій школі імені Святого Бенедикта в Нью-Джерсі, де раніше навчався і інший американський футболіст Клаудіо Рейна. Американське громадянство одержав в 1982 році. Грав у команді «Тісл» разом з майбутньою зіркою футболу Джоном Харксом, а також професійно займався бігом (естафета 4x100 і біг на 60 ярдів).

У 1984 році йому запропонувала команда «Нью-Йорк Космос» укласти контракт, але Рамос віддав перевагу грі в клубі навчанню в коледжі. Навчався в Університеті штату Північна Кароліна, був гравцем студентської команди.

Кар'єра гравцяРедагувати

Перший контракт підписав у 1988 році з командою «Нью-Джерсі Іглз». Через рік перейшов у «Маямі Шаркс». Офіційно він уклав контракт з Федерацією футболу США, згідно з яким зобов'язаний був грати в національній збірній. За допомогою федерації йому вдалося відправитися в Іспанію і укласти контракт з командою другого дивізіону «Фігерас»[3]. Він провів за команду 38 матчів у сезоні 1990/91, забивши 5 м'ячів, після чого зарплата за контрактом з Федерацією футболу США зросла до 250 тисяч доларів[4]. Інтерес до нього виявляли клуби Прімери, проте в сезоні 1991/92 Рамос в матчі 24 листопада 1991 року проти «Райо Вальєкано» отримав червону картку і був дискваліфікований на три гри, після чого інтерес до нього впав[5].

31 липня 1992 року Рамос був проданий в «Реал Бетіс», що вилетів до Сегунди, за 400 тисяч доларів[6]. У сезоні 1993/94 «Реал Бетіс» став чемпіоном Сегунди і вийшов зад у Ла Лігу, однак у наступному сезоні Рамосу не вдалося відіграти ні хвилини, оскільки на чемпіонаті світу 1994 році він отримав серйозну травму голови в грі з Бразилією.

3 січня 1995 року Рамос повернувся в США[7], однак змінити собі клуб йому не вдалося. Права на гравця залишилися у «Бетіса», а Рамос відправився в оренду до команди з Мексики «Тигрес», де у сезоні 1995/96 провів 23 гри, двічі забив голи і виграв Кубок Мексики.

Після закінчення сезону Рамос повернувся в США і підписав контракт з клубом MLS «МетроСтарз»[8]. За нього він провів сім сезонів і був визнаний найкращим гравцем в 1996, 1998 і 1999 роках. Завершив кар'єру у 2002 році[9].

ЗбірнаРедагувати

1982 року дебютував на рівні юнацької збірної США відразу ж після набуття громадянства. Брав участь у юнацькому чемпіонаті світу 1983 року, двічі забив голи у відбірковому циклі. У 1984 році він був готовий зіграти на Олімпіаді, але за рішенням МОК на Олімпіаді не мали права виступати футболісти-аматори.

У старшій збірній дебютував 10 січня 1988 року в грі з Гватемалою і незабаром став гравцем основи. Перший великий турнір для нього — чемпіонат світу 1990 року. Незважаючи на всі старання, збірна США там програла всі три зустрічі і не вийшла з групи.

Протягом довгого часу тренери не могли визначитися з роллю Рамоса, оскільки диспетчером команди був Уго Перес. Після його відходу Рамос зайняв його позицію на полі і став грати роль творця атак. У 1993 році в грі проти Англії (9 червня) він віддав дві гольові передачі, які принесли американцям перемогу.

Також він зіграв на кубку Америки в тому ж році, а через рік був включений у фінальну заявку США на чемпіонат світу. В 1/8 фіналу в матчі проти Бразилії Рамос зазнав серйозної травми після сутички з лівим хавбеком бразильців Леонардо і був замінений[10]. Той матч бразильці виграли тільки після голу Бебето, а вже в лікарні Леонардо приніс свої вибачення за необережну гру[11].

1995 року США стали четвертими на Кубку Америки, там Рамос показав свою кращу гру. 7 вересня 1997 року в рамках відбору на чемпіонат світу Рамос забив переможний гол у ворота Коста-Рики і забезпечив вихід США у фінальну частину.

Останній матч він провів 15 листопада 2000 року проти Барбадосу (4:0). Після гри він оголосив про завершення кар'єри у збірній. Всього він 81 раз зіграв за збірну і 8 раз відзначився. Також відомо, що він зіграв 8 матчів і забив 3 голи за збірну з міні-футболу на чемпіонаті світу 1989 року.

2005 року включений в Національну залу слави футболу. Живе з дітьми (Алекс, Крістін і Сара) в Нью-Джерсі[12].

У футзаліРедагувати

У складі збірної США з футзалу виграв бронзові медалі чемпіонату світу з футзалу 1989 року. Зіграв на турнірі 8 матчів і забив 3 м'ячі[13].

Тренерська кар'єраРедагувати

З 2011 року — головний тренер молодіжної збірної США, з якою у 2017 році виграв молодіжний чемпіонат КОНКАКАФ[14].

У 2014—2016 роках працював асистентом Юргена Клінсмана в головній збірній США.

ДосягненняРедагувати

Командні

  УАНЛ Тигрес

  США (мол.)

Особисті

ПриміткиРедагувати

  1. National Soccer Hall of Fame: Tab Ramos. Архів оригіналу за 25 квітень 2012. Процитовано 8 травень 2017. 
  2. Tab Ramos: From Uruguay to Spain and Everywhere in Between. ussoccer.com. U.S. Soccer. 16 September 2013. Процитовано 6 November 2015. 
  3. "Ramos to Play in Spain", The New York Times, July 27, 1990. Accessed July 5, 2012.
  4. Ramos Signs for 3 Years With Team in Spain, The New York Times, June 23, 1991. Accessed July 5, 2012.
  5. Cress, Doug. A Yank's Goal: Gain in Spain, The New York Times, March 11, 1992. Accessed July 5, 2012.
  6. U.S. Soccer Player Changes Teams, The New York Times, July 31, 1992. Accessed July 5, 2012.
  7. Ramos Signs With Major League Soccer, The New York Times, January 5, 1995. Accessed July 5, 2012.
  8. Ramos Set for Debut, The New York Times, April 26, 1996. Accessed July 5, 2012.
  9. Ramos to Announce His Retirement, Los Angeles Times, May 14, 2002. Accessed July 5, 2012.
  10. Harvey, Randy. Leonardo Says Elbow Wasn't Intentional : Brazil: He apologizes to Ramos but might have to sit out rest of tournament., Los Angeles Times, July 6, 1994. Accessed July 5, 2012.
  11. Thomsen, Ian. Ramos Weighs Risk on Soccer Field, The New York Times, December 8, 1994. Accessed July 5, 2012.
  12. Tab Ramos full biography at USSoccer.com. Архів оригіналу за 6 липень 2012. Процитовано 8 травень 2017. 
  13. USA on 1989 FIFA Futsal World Championship (англ.)
  14. U-20 MEN'S NATIONAL TEAM CLAIMS FIRST CONCACAF U-20 CHAMPIONSHIP WITH SHOOTOUT WIN VS. HONDURAS. U.S.Soccer. March 5, 2017. [недоступне посилання з травень 2019]

ПосиланняРедагувати