Вікіпедія

Сія Колісі

південноафриканський гравець у регбі-юніон


Сіямтанда Колісі (коса Siyamthanda Kolisi; нар. 16 червня 1991(1991червня16), Порт-Елізабет, ПАР) — південноафриканський професійний регбіст, капітан національної збірної Південної Африки, а також «Селл Сі Шаркс». Бере участь з командою «Шаркс» на чемпіонаті Кубок Каррі[2][3][4]. Зазвичай грає на позиції фланкера та вільного форварда[5][6]. У 2018 році Колісі отримав призначення капітаном «Спрінгбокс», ставши першим темношкірим на цій посаді[7][8] і зрештою привів південноафриканську команду з регбі до перемоги у фінальному матчі проти збірної Англії на Чемпіонату світу з регбі 2019 року[9]. У грудні 2019 року журнал «Нью Афрікан» включив Колісі до списку 100 найвпливовіших африканців. У квітні 2023 року південноафриканський уряд нагородив Колісі національним орденом Іхаманга за його внесок у регбі[10][11].

Rugby
Сія Колісі
Особові дані
Дата народження 16 червня 1991(1991-06-16) (32 роки)
  Порт-Елізабет, Eastern Caped, Східна Капська провінція, ПАР[1]

Ранні роки ред.

Колісі виріс у містечку Звіде, Ібхая у Порт-Елізабет. Мати Колісі, Пхакама, народила його у 16 років, а його батько, Фезакеле, був учнем випускного класу. Мати померла, коли Сії було 15 років, потім вихованням займалася бабуся Нолуламіле[12]. 12-річний хлопець вразив скаутів на юнацькому турнірі у Моссел-Бей, і йому запропонували стипендію у Грей Джуніор у Порт-Елізабет. Згодом він отримав стипендію з регбі у середній школі Грея, у якій також навчалися південноафриканські гравці у крикет Грем Поллок й член збірної Англії з регбі Майк Кетт. Колісі був постійним членом першої XV команди з регбі. Він грав за команду «Істерн Провінс Кінгс» у 2007—2009 роках, виступаючи на змаганнях у командах до 16 та 18 років. Потім приєднався до «Вест Провінс»[13][14]. Він також представляв молодіжну національну збірну Південної Африки з регбі два роки поспіль[15].

Клубна кар'єра ред.

Свій перший матч на професійному рівні провів під час Кубка Водаком у 2011 році у матчі проти «Голден Лайонс». Того ж року він з'явився на Кубку Каррі. У 13 матчах йому вдалося занести 4 спроби, зокрема вирішальний гол у матчі проти «Блу Буллз»[2][6].

У 2012 році Колісі перейшов до команди «Стормерс». З командою він зіграв 16 матчів протягом сезону, з результатом в одну спробу. Через травму пальця руки у другій половині року Сія з'явився лише в одному матчі[16].

Попри жорстку конкуренцію серед вільних форвардів Колісі вдалося повернутися у команду. Він 13 разів з'являвся на полі, записавши 2 спроби, які принесли йому перше міжнародне визнання. Участь у збірній на Чемпіонат з регбі 2013 року дала можливість виступити на Кубку Каррі лише у 3 останніх матчах, не змігши запобігти домашній поразці від «Шаркс» з рахунком 33–19 у фінальній грі[6].

20 лютого 2017 року Колісі обрали новим капітаном «Стормерс»[17]. 28 травня 2018 року його переобрали знову. Він став першим темношкірим капітаном команди за її 126-річну історію[18]. Браян Габана, колишній гравець збірної, високо оцінив призначення: «Це знаменна подія для південноафриканського регбі та момент в історії Південної Африки»[7].

Колісі входив до ради директорів MyPlayers Rugby, організації гравців усіх професійних регбістів Південної Африки.

Колісі підписав контракт з «Шаркс» у лютому 2021 року після успішної покупки більшості акцій клубу компанією MVM Holidings[4][19].

Міжнародна кар'єра ред.

Колісі виступав за молодіжну збірну Південної Африки, яка брала участь у юніорських чемпіонатах світу IRB у 2010 та 2011 роках[20].

Колісі дебютував у національній збірній 15 червня 2013 року у матчі проти Шотландії на стадіоні Мбомбела у Нелспруїті. Він замінив травмованого Арно Боту на 5-й хвилині і його визнали найкращим гравцем матчу, оскільки Південна Африка перемогла з рахунком 30–17[21]. У міжнародному сезоні 2013 року він ще дев'ять разів виходив на заміну, оскільки міцно закріпився як постійний член національної збірної[5]. Колісі також зіграв два матчі за ПАР на Чемпіонаті світу з регбі 2015 проти Японії та Самоа[22].

Колісі став першим темношкірим гравцем, який очолив національну збірну у тестовому матчі проти збірної Англії 9 червня 2018 року[23]. Він був капітаном південноафриканської збірної на Чемпіонаті світу з регбі 2019 року у Йокогамі, Японія, перемігши Англію з рахунком 32–12 у фіналі та вигравши Кубок Вебба Елліса[24]. Це була третя перемога Південної Африки на Кубку світу, зрівнявшись з Новою Зеландією. Сія Колісі став першим чорношкірим капітаном команди, яка виграла чемпіонат світу[9][25].

 
Мурал Колісі на Солт-Рівер

Особисте життя ред.

Колісі одружився з Рейчел Сміт у 2016 році дітей: син Ніколас Сіямтханда (2015 р.н.) і дочка Кезія (2017 р.н.)[26][7]. У 2014 році Сія взяв під свою опіку своїх одноутробних систер Лієму та Ліфело, які після смерті матері у 2009 році виховувались у дитячих будинках і прийомних сім'ях у Порт-Елізабет. Рейчел, на рік старша Сія, родом з Гремстауна до материнства займалася організацією різноманітних заходів[27].

Колісі — побожний християнин[28].

Колісі є затятим фанатом англійського клубу «Ліверпуль»[29].

У 2022 році alma mater Колісі середня школа Грей з гордістю перейменувала своє перше XV поле для регбі на честь свого найвідомішого учня[30][31].

Філантропія ред.

У відповідь на пандемію COVID-19 у Південній Африці у 2020 році Колісі з дружиною заснували фонд. Мета якого змінити наративи нерівності у Південній Африці. Основні напрямки діяльності Фонду Колісі стосуються системних проблем, пов'язаних із гендерним насильством, продовольчою безпекою, освітою та спортом, приділяючи особливу увагу містечку Звіде, де виріс Колісі, й іншим районам Південної Африки з обмеженими ресурсами[32]. Колісі зі своїм другом і гравцем у крикет Фафом дю Плессі пожертвували їжу для програми вуличної кухні у громаді Бонтехойвелі під час пандемії.

Статистика ред.

Тестові матчі ред.

Opponent P W D L Tri Pts Win %
  Аргентина 10 8 0 2 4 20 80
  Австралія 8 3 2 3 0 0 50
 British and Irish Lions 3 2 0 1 0 0 66.67
  Канада 1 1 0 0 0 0 100
  Англія 6 3 0 3 0 0 50
  Франція 6 6 0 0 1 5 100
  Грузія 1 1 0 0 0 0 100
  Ірландія 4 2 0 2 0 0 50
  Італія 1 1 0 0 0 0 100
  Японія 3 2 0 1 0 0 66.67
  Намібія 1 1 0 0 1 5 100
  Нова Зеландія 10 3 0 7 0 0 30
  Самоа 2 2 0 0 0 0 100
  Шотландія 3 3 0 0 0 0 100
  Уельс 7 5 0 2 1 5 71.43
Total 67 43 2 21 7 35 64.18

P = ігр зіграно, W = переможних ігор, D = нічії, L = програних ігор, Tri = спроб зараховано, Pts = очок зараховано

Тестові спроби (9) ред.

Спроба Суперник Місто Місце проведення Змагання Дата Результат
1   Франція Дурбан, ПАР Стадіон Кінгс Парк Тестовий матч 02017-06-1717 червня 2017 Перемога 37–15
1   Аргентина Порт-Елізабет, ПАР Стадіон Нельсон Мандела Бей Чемпіонат з регбі 2017 02017-08-1919 серпня 2017 Перемога 37–15
2   Аргентина Сальта, Аргентина Стадіон Падре Ернесто Мартеарена Чемпіонат з регбі 2017 02017-08-2626 серпня 2017 Перемога 41–23
1   Аргентина Мендоса, Аргентина Стадіон Мальвінас Аргентина Чемпіонат з регбі 2018 02018-08-2525 серпня 2018 Поразка 19–32
1   Намібія Префектура Айчі, Японія Стадіон Тойота Чемпіонат світу з регбі 2019 02019-09-2828 вересня 2019 Перемога 57–3
1   Уельс Кейптаун, Південна Африка Стадіон Кейптаун 2022 Уельський тур ПАР 02022-07-1616 липня 2022 Перемога 30–14
1   Аргентина Дурбан, ПАР Стадіон Кінгс Парк Чемпіонат з регбі 2022 02022-09-2424 вересня 2022 Перемога 38–21
1   Франція Марсель, Франція Стадіон Велодром Міжнародні змагання з регбі наприкінці 2022 року 02022-11-1212 листопада 2022 Поразка 26–30
1   Нова Зеландія Лондон, Англія Стадіон Твікенем Підготовчі матчі Чемпіонату світу з регбі 2023 02023-08-2525 серпня 2023 Перемога 7–35

Статистика Супер регбі ред.

Сезон Команда Ігри Starts Sub Mins Спроби Очки    
2012 Стомерс 16 15 1 1,165 1 5 0 0
2013 Стомерс 13 13 0 956 2 10 0 0
2014 Стомерс 15 9 6 733 1 5 0 0
2015 Стомерс 16 12 4 885 1 5 0 0
2016 Стомерс 16 11 5 801 2 10 1 0
2017 Стомерс 13 13 0 1,009 6 30 0 0
2018 Стомерс 15 14 1 1,042 2 10 0 0
2019 Стомерс 11 10 1 765 4 20 1 0
2020 Стомерс 1 1 0 26 0 0 0 0
Total 116 98 18 7,382 19 95 2 0

Бібліографія ред.

Примітки ред.

  1. ↑ https://www.rugbyworldcup.com/2023/teams/south-africa/player/39774?lang=es
  2. ↑ а б Siya Kolisi WP Rugby Player Profile. WP Rugby. Архів оригіналу за 18 квітня 2018. Процитовано 10 грудня 2013.
  3. ↑ Siya Kolisi Stormers Player Profile. Stormers. Архів оригіналу за 29 жовтня 2019. Процитовано 10 грудня 2013.
  4. ↑ а б SIYA KOLISI IS OFFICIALLY A SHARK. The Sharks. 17 лютого 2021. Процитовано 14 квітня 2021.
  5. ↑ а б Siya Kolisi. www.sarugby.co.za. Процитовано 3 вересня 2023.
  6. ↑ а б в Siya Kolisi itsrugby.co.uk Player Statistics. itsrugby.co.uk. Процитовано 10 грудня 2013.
  7. ↑ а б в Jones, Chris (9 червня 2018). South Africa v England: Siya Kolisi - the Springboks captain uniting a country. BBC Sport/BBC Radio 5 live. Процитовано 9 червня 2018.
  8. ↑ Rugby World Cup final: Siya Kolisi, South Africa's first black captain & legacy of 1995. BBC Sport. 30 жовтня 2019.
  9. ↑ а б Shine, Ossian (2 листопада 2019). A Rainbow Nation turns golden as Siya Kolisi lifts the World Cup. Brisbane Times. Процитовано 2 листопада 2019.
  10. ↑ Hemmonsbey, Keanan (28 квітня 2023). OFF FIELD RECOGNITION: Injured Kolisi honoured with National Order of Ikhamanga. Daily Maverick (англ.). Процитовано 2 травня 2023.
  11. ↑ Khumalo, Juniour. Siya Kolisi, Desiree Ellis, Tracy Chapman among 32 bestowed national orders by Ramaphosa. News24 (амер.). Процитовано 2 травня 2023.
  12. ↑ Ray, Craig (6 червня 2018). Siya Kolisi: 'We represent something much bigger than we can imagine'. The Guardian.
  13. ↑ Kolisi's living the dream. SA Rugby Mag. 13 червня 2013. Архів оригіналу за 11 грудня 2015. Процитовано 10 грудня 2013.
  14. ↑ Kolisi – a Green & Gold, father & son reunion. Supersport. 12 червня 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  15. ↑ Siya Kolisi True Story (PDF).
  16. ↑ WP's Kolisi out for the season. Sport 24. 26 серпня 2012. Процитовано 10 грудня 2013.
  17. ↑ Lewis, Carl. Siya Kolisi to captain Stormers. Процитовано 6 жовтня 2018.
  18. ↑ Siya Kolisi: South Africa name first black Test captain for England series. BBC Sport. 28 травня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  19. ↑ Mjikeliso, Sibusiso. SuperSport CEO on Sharks stake sale to MVM, Siya Kolisi mega move. Sport. Процитовано 14 квітня 2021.
  20. ↑ Siya Kolisi IRB JWC Player Profile. IRB. Архів оригіналу за 12 December 2013. Процитовано 10 грудня 2013.
  21. ↑ Шаблон:SA Rugby Match Centre
  22. ↑ Rugby Union - ESPN Scrum - Statsguru - Player analysis - Siya Kolisi - Test matches. ESPN scrum. Процитовано 11 вересня 2019.
  23. ↑ Happy Birthday Siya Kolisi! 13 facts about the Springboks' skipper. Sport. Процитовано 15 липня 2020.
  24. ↑ South Africa captain Siya Kolisi: 'we can achieve anything if we work together' – video. The Guardian. 2 листопада 2019. ISSN 0261-3077. Процитовано 2 листопада 2019.
  25. ↑ Pye, John (31 жовтня 2019). Springboks' 1st black captain gets his chance at history. ABC News. Процитовано 3 грудня 2020.
  26. ↑ Rachel and Siya Kolisi welcome baby girl. citizen.co.za. Процитовано 19 жовтня 2019.
  27. ↑ Huisman, Biénne (22 травня 2016). Rugby, kids and romance for Siya Kolisi. City Press. Процитовано 7 жовтня 2018.
  28. ↑ Mercer, Kevin (20 вересня 2019). South African captain Siya Kolisi trusts in God as 2019 Rugby World Cup begins. Sports Spectrum.
  29. ↑ Rugby World Cup winner Siya Kolisi reveals Reds inspiration on Anfield visit. Liverpool FC. Процитовано 23 липня 2021.
  30. ↑ Tshwaku, Khanyiso. Grey PE greenlights plans to name main rugby field after acclaimed alumnus Siya Kolisi. Sport. Процитовано 9 травня 2022.
  31. ↑ Hallowed turf renamed after Kolisi. SA Rugby magazine. 6 травня 2022. Процитовано 9 травня 2022.
  32. ↑ Macfarlane, Christina. 'There is nothing worse than hunger,' says South Africa hero Siya Kolisi of helping townships during lockdown. CNN. Процитовано 28 квітня 2020.
  33. ↑ Sunday Times Siya Kolisi: ‘Through my own rise, I hope I can show people anything is possible’

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сія_Колісі&oldid=40899141