Вікіпедія

Сітчастий пігментний розлад, пов'язаний з X-хромосомою

Сітчастий пігментний синдром, пов'язаний з X-хромосомою (англ. X-linked reticulate pigmentary disorder, XLPDR, OMIM 301220) — рідкісне спадкове імунологічне захворювання, пов'язане з Х-хромосомою (клінічні ознаки розвиваються тільки у хлопчиків; дівчата є носіями мутації але без системних маніфестацій). Вперше описано канадським лікарем Паркінгсоном.[1] XLPDR характеризується рецидивуючими інфекціями легень і стерильним запаленням у кишково-шлунковому тракті, нирках та рогівки ока. Дифузна гіперпігментація та суха шкіра з характерним сітчастим малюнком з'являються в перші місяці життя внаслідок опромінення сонячним світлом.[2] Крім того, у більшості хворих розвивається гіпогідроз, або дефіцит потових залоз, що приводить до порушень терморегуляції. Цікаво, що внаслідок дефекту потових залоз пацієнти отримують негативний результат тесту на концентрацію хлору у потовій рідині, — типовий тест для муковісцидозу. Внаслідок неуважності лікарів більше ніж половина хворих на XLPDR у своєму житті отримували діагноз «атиповий муковісцидоз».[2][3]

XLPDR, X-linked reticulate pigmentary disorder with systematic manifestations
Сітчастий пігментний розлад, зщеплений з X-хромосомою (XLPDR)
Схема гена POLA1 і мРНК сплайсингу: здорові люди (а), хворі на XLPDR (б). В результаті точкової мутації в інтроні 13 (зірочка) створюється альтернативний сайт для міссплайсингу мРНК, що швидко деградує. Менша частина мРНК збирається правильно і забезпечує виживання клітини (реплікацію). Проте при XLPDR цієї кількості POLA1 не вистачає для виконання альтернативних функцій іммунонагляду.
Схема гена POLA1 і мРНК сплайсингу при XLPDR синдромі

XLPDR розвивається внаслідок інтронної мутації у гені POLA1, що кодує каталітичну субодиницю ДНК-полімерази-α. Внаслідок міс-сплайсингу експресія POLA1 знижена майже удвічі у XLPDR. Дефіцит POLA1 активує імунну відповідь у клітинах та органах, активуючи спонтанну експрессію інтерферону І-го типу. Вважається що спонтанна оверекспрессія інтерферонів лежить в основі стерильні запалення органів та аутоіммунних маніфестацій синдрому.[3][4] Тому за механізмом патофізіологіі XLPDR належить до родини хвороб під назвою «інтерферонопатія І-го типу», разом з хронічним запаленням кишківника[5], хворобою Крона, системним червоним вовчаком, синдромом Акарді — Гутьєра та десятками інших аутоімунних захворювань.[6]

Рецидивуючі легеневі інфекції пов'язані з іншою патофізіологією XLPDR — функціональною дисфункцією природних кілерів (NK cell)[7]. Дефіцит POLA1 у NK-клітинах викликає порушення транспортування літичних везікул, і як результат знижену літичну активність.[7] Цікаво, що крім популяції NK-клітин решта клітин крові (лейкоцити, лімфоцити, еритроцити, тромбоцити, макрофаги, тощо) не маніфестують жодних відхилень.[2] Також встановлено що рівень POLA1 дефіциту у XLPDR не викликає геномних порушень.[7]

Дослідженням даної хвороби займається група науковців під керівництвом Петра Старокадомського (українця за походженням).[3][8][9]

Примітки ред.

  1. ↑ Partington, M. W.; Marriott, P. J.; Prentice, R. S. A.; Cavaglia, A.; Simpson, N. E.; Opitz, John M. (1981). Familial cutaneous amyloidosis with systemic manifestations in males. American Journal of Medical Genetics (англ.). Т. 10, № 1. с. 65—75. doi:10.1002/ajmg.1320100109. ISSN 1096-8628. Процитовано 13 квітня 2020.
  2. ↑ а б в Starokadomskyy, P.; Sifuentes-Dominguez, L.; Gemelli, T.; Zinn, A. R.; Dossi, M. T.; Mellado, C.; Bertrand, P.; Borzutzky, A.; Burstein, E. (2017-11). Evolution of the skin manifestations of X-linked Pigmentary Reticulate Disorder. The British journal of dermatology. Т. 177, № 5. с. e200—e201. doi:10.1111/bjd.15586. ISSN 0007-0963. PMC 5640471. PMID 28407217. Процитовано 13 квітня 2020.
  3. ↑ а б в Старокадомский П.Л. ДНК-полимераза как регулятор иммунитета. История одного открытия из первых рук.(рос.)
  4. ↑ Starokadomskyy, Petro; Gemelli, Terry; Rios, Jonathan J.; Xing, Chao; Wang, Richard C.; Li, Haiying; Pokatayev, Vladislav; Dozmorov, Igor; Khan, Shaheen (2016-05). DNA polymerase-α regulates the activation of type I interferons through cytosolic RNA:DNA synthesis. Nature Immunology (англ.). Т. 17, № 5. с. 495—504. doi:10.1038/ni.3409. ISSN 1529-2916. Процитовано 13 квітня 2020.
  5. ↑ Sifuentes-Dominguez, Luis; Starokadomskyy, Petro; Welch, Jacob; Gurram, Bhaskar; Park, Jason Y.; Koduru, Prasad; Burstein, Ezra (28 жовтня 2019). Mosaic Tetrasomy 9p Associated With Inflammatory Bowel Disease. Journal of Crohn's and Colitis (англ.). Т. 13, № 11. с. 1474—1478. doi:10.1093/ecco-jcc/jjz079. ISSN 1873-9946. Процитовано 13 квітня 2020.
  6. ↑ Crow, Yanick J (1 лютого 2015). Type I interferonopathies: Mendelian type I interferon up-regulation. Current Opinion in Immunology (англ.). Т. 32. с. 7—12. doi:10.1016/j.coi.2014.10.005. ISSN 0952-7915. Процитовано 13 квітня 2020.
  7. ↑ а б в Petro Starokadomskyy, Katelynn M. Wilton, Konrad Krzewski, Adam Lopez, Luis Sifuentes-Dominguez, Brittany Overlee, Qing Chen, Ann Ray, Aleksandra Gil-Krzewska, Mary Peterson, Lisa N. Kinch, Luis Rohena, Eyal Grunebaum, Andrew R. Zinn, Nick V. Grishin, Daniel D. Billadeau, and Ezra Burstein. NK cell defects in X-linked pigmentary reticulate disorder — https://doi.org/10.1172/jci.insight.125688. PMID: 31672938
  8. ↑ Петро Старокадомський — The Ukrainians. The Ukrainians (укр.). 28 вересня 2016. Процитовано 19 квітня 2017.
  9. ↑ Starokadomskyy Peter. starokadomskyy.com. Процитовано 13 квітня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сітчастий_пігментний_розлад,_пов%27язаний_з_X-хромосомою&oldid=39021801