Відкрити головне меню

Сірко Іван Миколайович

Іван Миколайович Сірко (12 травня 1900(19000512), село Кінашів, Австро-Угорщина, тепер Галицького району Івано-Франківської області — 3 листопада 1976) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Молдавського обкому КП(б)У. Кандидат в члени ЦК КП(б)У в червні 1930 — листопаді 1933 р.

Сірко Іван Миколайович
Народився 12 травня 1900(1900-05-12)
Кінашів, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 3 листопада 1976(1976-11-03) (76 років)
Діяльність державний діяч
Партія КПРС

БіографіяРедагувати

Народився у селянській родині. Закінчивши 5 класів гімназії, у 1916 році добровільно вступив до Українських січових стрільців (УСС) Австро-угорської армії. Наприкінці вересня 1916 року потрапив до російського полону, працював на цукровому заводі на Київщині. Влітку 1918 року повернувся до Січових стрільців, служив унтер-офіцером Української Галицької армії (УГА), потім Червоної Української Галицької армії (ЧУГА). Вів революційну роботу у Східній Галичині, яку окупувала Польща.

Член РКП(б) з 1919 року.

У 1921—1922 р. — завідувач організаційного відділу Уманського повітового комітету КП(б)У.

У 1923—1924 р. — відповідальний секретар Малинського окружного комітету КП(б)У на Житомирщині. У 1924—1926 р. — на відповідальній роботі в Шулявському районному комітеті КП(б)У міста Києва; інструктор Київського губернського комітету КП(б)У. У 1926 році працював заступником завідувача організаційно-інструкторського відділу Київського окружного комітету КП(б)У. У 1926—1928 р. — завідувач організаційно-інструкторського відділу Київського окружного комітету КП(б)У.

У 1928—1930 р. — секретар, завідувач організаційного відділу Всеукраїнської спілки радянських торговельних і державних службовців; голова Всеукраїнської спілки сільськогосподарських й лісових робітників.

У 1930 році — відповідальний секретар Тульчинського окружного комітету КП(б)У на Вінничині. У 1930 році — відповідальний секретар Лубенського окружного комітету КП(б)У на Полтавщині.

У 1930—1932 р. — член Президії Всеукраїнської ради професійних спілок (ВУРПС) у місті Харкові.

У липні 1932 — травні 1933 р. — 1-й секретар Молдавського обласного комітету КП(б)У. Після арешту 17 травня 1933 року його дядька Василя Петровича Сірка написав заяву до ЦК КП(б)У, назвавши «походом на галичан» арешти у справі Української військової організації (УВО). 27 травня 1933 року був знятий з посади 1-го секретаря Молдавського обласного комітету КП(б)У і викликаний до Харкова для пояснень.

У 1933—1934 роках працював на рядових посадах у ВУРПС та «Укрводгоспі». У 1934 році виключений з ВКП(б), після апеляції був на рік переведений у «співчуваючі». 7 листопада 1934 року ув'язнений у справі Української військової організації (УВО).

26 квітня 1935 року Особливою нарадою засуджений на три роки позбавлення волі, які відбув в Ухтинсько-печорському таборі. Звільнившись у травні 1937 року, за допомогою Бюро з працевлаштування колишніх в'язнів при НКВС СРСР влаштувався на роботу в Приозерний ліспромгосп тресту «Онегліс» Архангельської області РРФСР.

Вдруге заарештований за «антирадянську агітацію» 22 березня І938 року. 8 місяців був під слідством у Каргопільській в'язниці. Особливою нарадою при НКВС СРСР 3 вересня І938 року засуджений до десяти років таборів. Працював на лісоповалі у Ніроблазі. У 1947 році звільнився, повернувся в Українську РСР, а з березня 1948 року знову працював у Ніроблазі, вже як вільнонайманий.

У січні 1950 року був заарештований втретє і за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР засланий на поселення до Красноярського краю, де працював у ліспромгоспі Богучанського району. У вересні 1954 року звільнений з поселення.

У березні 1955 року повернувся в Станіславську область УРСР, працював начальником дорожного відділу при Більшовцівському районному виконавчому комітеті Станіславської області.

Реабілітований 26 лютого 1957 року. Автор книжки спогадів «Ті незабутні роки» (Ужгород, 1978).

ДжерелаРедагувати

  • Сирко Иван Николаевич[недоступне посилання з жовтня 2019] // Справочник по истории Коммунистической партии и Советского Союза (1898—1991). (рос.)
  • Рубльов А., Черченко Ю. Сталінщина й доля західноукраïськоï інтелігенціï (20–50-ті роки ХХ ст.) — Киïв, 1994.