Сінкендо (яп. 眞劍道, англ. Shinkendo) — мистецтво володіння японським мечем — катана, засноване у 1990 році у США Тосісіро Обатою

У 1994 році була створена Міжнародна Федерація Сінкендо (International Shinkendo Federation). Назва «Shinkendo» є зареєстрованою торговою маркою.

У феодальні часи фехтування вважалося центром самурайських військових мистецтв. Інші мистецтва, такі, як метання спису, стрільба з лука і рукопашний бій були вторинними відносно центрального мистецтва. За винятком піхотинців (новачків з села, яким надавались мінімальні тренування), всі самураї навчались фехтуванню і також спеціалізувались у стрільбі з лука, або в інших дисциплінах.

Принципи навчання

ред.

Сінкендо може вважатися унікальним, всебічним об'єднанням технік і принципів, запозичених з інших шанованих мистецтв. Найсильніші принципи різних військових стилів об'єднанні в курс навчання:

Кендо — швидкі переміщення та контрудари

Яґю Сінкаґе-рю та Касіма Сін-рю — напружені тренування

Дзікен-рю — сильні удари

Йорікен Баттодзюцу — швидкі і точні тамесіґірі

Айкідо та Рюкю Кобудо — плавні переміщення тіла

Сінкендо однаково підкреслює п'ять важливих аспектів фехтування:

Субурі (махи) застосовує тайсабакі (кругові переміщення), асісабакі (переміщення ніг), кенсабакі (переміщення меча) і тоходзюсінхо (десять основних методів меча).

Баттохо (методи витягання) об'єднані в техніки Гохо Баттохо і наголошують на витяганні і вкладанні меча з різних напрямків.

Танренґата (одиночна форма) використовує субурі в різних формах для вивчення різних типів переміщень ніг, тіла, обертальних переміщень, скручувань стегон, кругових переміщень, центральної стійки тіла.

Таціуці (спаринг) додає елемент реальності і допомагає двом особам досягнути відчуття гармонії і синхронності через регулювання дистанції, енергії, ритму, сили і швидкості техніки.

Тамесіґірі (тест на рубання) використовує тоходзіссінхо (пояснюється в розділі тамесіґірі) для практичного розуміння принципів, таких, як хасудзі (кут леза), тацісудзі (кут махів мечем) і теноуці (стискання).

Учні в Сінкендо поділяються на сейто (звичайний рівень), десі (послідовник) і кякубун (вчителі інших стилів, які б хотіли тренуватися). В Сінкендо система данів/кю рівнів не використовується. Сертифікат переважно базується на старій системі рівнів, запозиченій з феодальної ери. Тому почесний рівень дану не надається.

Посилання

ред.

Сінкендо у Росії [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.]