Вікіпедія

Сідні Нолан

Сер Сідні Роберт Нолан (англ. Sidney Robert Nolan; 22 квітня 1917, Карлтон, Вікторія, Австралія — 28 листопада 1992, Лондон, Англія) — один з провідних художників-сюрреалістів Австралії 20-го століття. Сідні Нолан автор більше ніж 50 персональних виставок, а також величезної кількості групових виставок. Роботи Нолана знаходяться в музеях Нью-Йорку («Музей сучасного мистецтва»), Ліверпуля (Художня галерея «Вокер»), Мельбурна («Національна галерея Вікторії»), Лондона (галерея «Тейт»), Канберрі («Національна галерея Австралії»), Сіднеї («Художня галерея Нового Південного Уельсу») та ін[5].

Сідні Роберт Нолан
англ. Sidney Robert Nolan
Народження 22 квітня 1917(1917-04-22)
Карлтон, Вікторія, Австралія
Смерть 28 листопада 1992(1992-11-28) (75 років)
  Лондон, Англія
Поховання Гайґейтський цвинтар
Національність австралієць
ірландського
походження
Країна Австралія Австралія
Жанр сюрреалізм
Навчання Swinburne University of Technologyd і National Gallery of Victoria Art Schoold
Діяльність художник, ілюстратор, унаочнювач
Напрямок живопис, естамп, фотографія
Роки творчості 1936[1] — 1992[1]–1992[1]
Член Королівська академія мистецтв, Баварська академія витончених мистецтв і Австралійська академія гуманітарних наукd[2]
Твори Daisy Bates at Ooldead, Footballerd і The Triald
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Оклендська галерея мистецтвd, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[3], Тейт, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен, Національні галереї Шотландіїd, Національна галерея Австралії, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Єльський центр британського мистецтваd, Національна портретна галерея (Лондон), Музей Нової Зеландії Te Papa Tongarewad, Національна галерея, Музей мистецтв Карнегіd, Національна портретна галерея США, Museum of Old and New Artd, Художня галерея Південної Австралії, Національна портретна галерея Австралії, Хантеріанський музей та картинна галереяd, University of York Art Collectiond[4], Галерея мистецтв Вокера, Brighton Museum & Art Galleryd і Королівська академія мистецтв
Нагороди
Лицар-бакалавр
Лицар-бакалавр
Орден «За заслуги» (Великобританія)
Орден «За заслуги» (Великобританія)
Кавалер ордена Австралії
Кавалер ордена Австралії
Сайт sidneynolantrust.org
CMNS: Сідні Нолан у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нолан.

Життєпис ред.

Сідні Нолан народився 22 квітня 1917 року в Карлтоні, передмісті Мельбурна. Нолан був старшим з чотирьох дітей у сім'ї ірландських емігрантів: Сідні (батько, водій трамваю) та Дори (мати, домогосподарка)[5].

У 1931 році Сідні закінчив «Державна технічну школу Брайтона», потім вступив до технічний коледж[6]. З 16 років Сідні став працювати, а у 17-річному віці, у 1934 році, почав відвідувати вечірній художній клас художнього училища при «Національній галереї Вікторії». У 1941 році Нолан брав участь у створенні декорації та костюмів для балету Сержа Лифара «Ікар» у Сіднеї[7].

Нолан багато подорожував по Європі, Мексиці, Японії, удосконалював свою майстерність в США протягом двох років. Працював художником театру, ілюстрував книги. Побував у Африці, Китаї, Австралії і навіть Антарктиді. Вперше Нолан відвідав Європу в 1950 році. У 1951 році Нолан переїхав до Лондона. З 1955 року Нолан мешкав переважно у Лондоні[8].

Творчість ред.

Під час Другої світової війни Нолан дезертирував з армії, переховувався. У цей період, 1945—1947 роки, він написав перші роботи з своєї найвідомішої серії картин — Нед Келлі[9]. Нед Келлі — також ірландець за походженням, був відомим австралійським розбійником. У XIX столітті слава про нього гриміла по всій країні, він став народним героєм. Саме цей персонаж і надихнув Сідні Нолана на серію картин, яка на сьогоднішній день вважається шедевром австралійської живопису XX століття. Ці роботи поклали початок міжнародній популярності Сідні Нолана.

 
Ефекти посухи в глибинці штату Квінсленд. Світлина Сідні Нолан, 1952 рік

У 2010 році картина Нолана Стрілець першого класу (First-Class Marksman) пішла з аукціону за рекордну для Австралії суму в 5,4 мільйона австралійських доларів. Відомо, що найдорогоціннішу картину Австралії придбав фонд художника-сюрреаліста Джеймса Ґлісона, який потім передав своє придбання художній галереї у Сіднеї[6].

Нолан досить близько сприймав творчість сюрреалістів в цілому і Пікассо, Сезанна і Матісса зокрема, з часом напрацювавши свою власну, унікальну манеру живопису. Метод роботи, який застосовував Нолан при створенні своїх картин, носить назву — емоційний контакт. Метод цей полягав у дуже швидкому створенні полотна, поки емоції сильні. При цьому його полотна зовсім не являють собою безформну абстракцію, це, як правило, фігуративні роботи. Картини Нолана справляють досить сильне враження — його почуття кольору є оригінальним і сучасним. У 1959 році Нолан брав участь у виставці «Документа 2» в Касселі.

Картини Нолана об'єднані у серії: Африка, Австралія, Антарктида та ін. Художник багато їздив по світу, працюючи в багатьох місцях. Добре відомий цикл картин Купальниці, що пародіює зображення оголеного тіла і спроби художників-імпресіоністів фіксувати кожну мить життя.

У 50-х Нолан створив серію картин за сюжетами давньогрецької міфології. Нолан створив кілька тисяч робіт, серед яких як картини, створені олією на полотні, так і безліч принтів. У 1978 році Нолан представив свою серію Ґалліполі у «Австралійському військовому меморіалі». Ця серія, 252 малюнки та картини, 20-річна праця Нолана, були передані «Австралійському військовому меморіалу», в пам'ять про свого брата Раймона, що загинув у результаті нещасного випадку якраз перед кінцем Другої світової війни[10].

Сідні Нолан по праву вважають одним з найвидатніших сучасних австралійських художників. За внесок у австралійське мистецтво художник отримав лицарське звання, а також мав безліч нагород і був лауреатом багатьох світових премій.

Особисте життя ред.

Нолан у 1938 році одружився в перше, однак шлюб виявився не надто міцним, і вони з Елізабет розлучилися. У 30-х роках Нолан називав своєю музою Санді Рід (Sunday Reed), відому покровительку австралійського мистецтва, романтичні відносини з якою ніколи не були оформлені офіційно — Санді була заміжня і розлучатися заради Нолана відмовилася. Одружився він вдруге у 1948 році, його обраницею стала родичка Санді, Синтія — сестра її чоловіка Джона Ріда. Третьою дружиною художника стала Мері Бойд у 1978 році.

Сідні Нолан помер 28 листопада 1992 року, у віці 75 років, в Лондоні. Похований на Гайґейтському цвинтарі Лондона.

Премії та нагороди ред.

Бібліографія ред.

  • Sidney Nolan: Catalogue of an Exhibition of Paintings from 1947 to 1957
  • C. MacInnes, K. Clark and B. Robertson: Sidney Nolan (London, 1961)
  • N. Barber: Conversations with Painters (London, 1964), pp. 83–100
  • R. Melville: Ned Kelly: 27 Paintings by Sidney Nolan (London, 1964)
  • E. Lynn: Sidney Nolan: Myth and Imagery (London, 1967)
  • Sidney Nolan Retrospective Exhibition: Paintings from 1937 to 1967 (exh. cat., ed. H. Missingham; Sydney, A.G. NSW, 1967)
  • Sidney Nolan Retrospective Exhibition (exh. cat., ed. K. Clark; Dublin, Royal Dublin Soc., 1973)
  • M. Gilchrist: Nolan at Lanyon (Canberra, 1976, rev. 3/1985)
  • E. Lynn: Sidney Nolan: Australia (Sydney, 1979)
  • R. Haese: Rebels and Precursors: The Revolutionary Years of Australian Art (Melbourne, 1981), pp. 1–2, 86, 129–30, 199—200, 265–6, 288–90
  • G. Fry: Nolan's Gallipoli (Adelaide, 1983)
  • Sidney Nolan: The City and the Plain (exh. cat. by R. Haese, J. Minchin and P. McCaughey, Melbourne, N.G. Victoria, 1983)
  • E. Lynn and B. Semler: Sidney Nolan's Ned Kelly (Canberra, 1985)
  • B. Adams: Sidney Nolan: Such Is Life, a Biography (Melbourne, 1987)
  • J. Clark: Sidney Nolan: Landscapes and Legends: A Retrospective Exhibition, 1937—1987

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в RKDartists
  2. ↑ http://humanities.org.au/wp-content/uploads/2017/04/AAH-Obit-Nolan-1992.pdf
  3. ↑ http://www.moma.org/collection/works/9247
  4. ↑ https://artcollection.york.ac.uk/artcollection/home.jsp
  5. ↑ а б Енциклопедія живопису. Сідні Нолан. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. Процитовано 28 листопада 2015.
  6. ↑ а б Сер Роберт Сідні Нолан(англ.)
  7. ↑ Сідні Нолан, австралійський художник серії Нед Келлі(англ.)
  8. ↑ Сідні Нолан. BBC(англ.)
  9. ↑ Сер Сідні Нолан(англ.)
  10. ↑ Сідні Нолан. Серія Ґалліполі(англ.)
  11. ↑ Офіційна сторінка [Архівовано 2016-10-26 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сідні Нолан
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сідні_Нолан&oldid=38307394