Сідні Беше

американський джазовий саксофоніст і кларнетист

Сідні Джозеф Беше[3] (англ. Sidney Bechet; 14 травня 1897 — 14 травня 1959) — американський джазовий саксофоніст, кларнетист і композитор.

Sidney Bechet
англ. Sidney Bechet
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я англ. Sidney Joseph Bechet
Дата народження (1897-05-14)травня 14, 1897
Місце народження Новий Орлеан, Луїзіана, США[1]
Дата смерті травня 14, 1959(1959-05-14) (у віці 62 роки)
Місце смерті Garches, France
Причина смерті рак легень
Роки активності 1908–1957
Громадянство США
Професії композитор, кларнетист, саксофоніст, джазмен
Вчителі Lorenzo Tiod, George Baquetd і Louis Nelson Delisled
Відомі учні Bob Wilberd
Інструменти Clarinet, soprano saxophone
Жанр Jazz, Dixieland
Псевдоніми Pops King[2]
Лейбли Blue Note
sidneybechet.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в Новому Орлеані в 1897 році в креольській сім'ї. Його старший брат, Леонард Віктор Беше, був штатним стоматологом і за сумісництвом тромбоністом та керівником музичного гурту. Сідні опанував кілька музичних інструментів, але спеціалізуватися вирішив на кларнеті.

Беше грав у багатьох ансамблях Нового Орлеана, виступав у парадах з духовим оркестром Фредді Кепарда, оркестром «Олімпія» та танцювальним оркестром Джона Робішо. З 1911 по 1912 рік виступав з Банком Джонсоном в гурті the Eagle Band, а в 1913–14 — з Кінгом Олівером в оркестрі Олімпія. 1919 року грав в Синкопованому оркестрі Нью-Йорка, разом з яким здійснив гастрольну подорож до Лондону. Гурт прийняли гаряче, а Беше був особливо популярним.[4] Перебуваючи в Лондоні, він освоїв сопрано-саксофон, його гра відрізнялась широким вібрато, подібним до того, що було поширеним серед деяких кларнетистів Нового Орлеана на той час.[5]

 
Беше в 1922 році

У 1920-х роках Беше гастролював у країнах Європи. Двічі Беше потрапляв до в'язниці — у 1922 в Лондоні через конфлікт з проституткою, і в 1926 в Парижі через конфлікт і перестрілку з колегою, під час якої троє людей було поранено.[6]

У 1932 році Беше повернувся до Нью-Йорка, де очолив гурт з Томмі Ладньє.

У 1939 році Беше і піаніст Віллі «Лев» Смітли створили гурт, з яким здійснили кілька записів, пізніше визначених як латинський джаз, виконуючи традиційні Безе, рубму і гаїтянські пісні у джазовій манері. 1941 року був запрошений для записів на студії RCA Victor, де записав версію поп-пісні «The Sheik of Araby», шляхом накладення гри на шести різних інструментах: кларнеті, сопрано-саксофоні, тенор-саксофон, фортепіано, контрабасі і барабанах. Цей запис був включений в альбом LP Bechet of New Orleans 1965 року, виданий RCA Victor як LPV-510.

У 1944, 1946 та 1953 роках Сідні виступив та записувався із чиказьким джазовим піаністом та вібрафоністом Максом Міллером — ці приватні записи є частиною архіву Міллера і ніколи не видавалися. Згпдані концерти та записи описано в біографії Джона Чілтона Сідні Беше: Чарівник джазу .[7]

У 1950 році, після сольного виступу на Паризькому джазовому ярмарку, Беше перебрався до Франції. 1951 року він одружився з Елізабет Ціглер в Антібі .

 
Сідні Беше (1954)

У 1953 році Сідні підписав контракт із лейблом Disques Vogue, який тривав до кінця його життя.[8] Він записав багато відомих мелодій, зокрема «Les Oignons», «Promenade aux Champs-Elysees» та міжнародний хіт «Petit Fleur», а також створив музику до балету в стилі пізнього романтизму під назвою La Nuit est une sorcière («Ніч — відьма»).[9]

Беше помер у Гарші, поблизу Парижа, від раку легенів 14 травня 1959 року у свій 62-й день народження. Похований на місцевому кладовищі.[3]

Беше для мене був уособленням джазу... Все, що він грав впродовж свого життя, було неповторним. Я щиро вважаю його найунікальнішою людиною, що була в цій музиці.
Оригінальний текст (англ.)
Bechet to me was the very epitome of jazz… Everything he played in his whole life was completely original. I honestly think he was the most unique man ever to be in this music
— Дюк Еллінгтон Епітафія на могилі Беше

Беше створив саундтреки та зіграв джазового музиканта в багатьох фільмах, зокрема Série Noire (1955)[10], L'inspecteur connaît la musique (1956) і Ah, quelle équipe! (1957)[11]

Нагороди ред.

  • Зал слави журналу DownBeat, 1968 р.[12]

Дискографія ред.

Сингли ред.

  • «Texas Moaner Blues», with Louis Armstrong, 1924
  • «Cake Walkin' Babies from Home», with Red Onion Jazz Babies, 1925
  • «Got the Bench, Got the Park (But I Haven't Got You)», 1930
  • «Blues in Thirds», 1940
  • «Dear Old Southland», 1940
  • «Egyptian Fantasy», 1941
  • «Muskrat Ramble», 1944
  • «Blue Horizon», 1944
  • «Petite Fleur», 1959

Джерела ред.

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #118654284 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Sidney Joseph Bechet. Findagrave.com.
  4. Porter, Lewis; Ullman, Michael (1988). Sidney Bechet and His Long Song. The Black Perspective in Music. 16 (2): 135—150. doi:10.2307/1214805. JSTOR 1214805.
  5. Yanow, Scott. Sidney Bechet: Profiles in Jazz. Syncopatedtimes.com. Процитовано 6 квітня 2020.
  6. Cohassey, John. Sidney Bechet. www.encyclopedia.com. Процитовано 10 вересня 2018.
  7. Chilton, John (1987). Sidney Bechet: The Wizard of Jazz. Macmillan. ISBN 0333443861.
  8. Horricks, Raymond (1991). Profiles in Jazz. New Brunswick, New Jersey: Transaction. с. 1–10.
  9. Filan, Kenaz (2011). Appendix 2. The New Orleans Voodoo Handbook. Rochester, Vermont: Destiny Books. ISBN 978-1594774355.
  10. Série noire. Allocine.fr. Процитовано 30 грудня 2015.
  11. Ah, quelle équipe!. Allocine.com. Процитовано 30 грудня 2015.
  12. Radio Swiss Jazz - Music database. Процитовано 1 квітня 2018.

Література ред.

  • American Peoples Encyclopedia Yearbook (1953). p. 542.
  • Bechet, Sidney (1960). Treat It Gentle. Twayne. Reprint, Da Capo, 1978.
  • Hoefer, George (1946). Article in Metronome Magazine, December 1946.

Посилання ред.