Сідлуватість палуби — термін корабельної архітектури, наявність по довжині судна певної кривизни, при якій палуба має підйом від середини корпусу (міделя) до носа і корми. Сідлуватість покращує морехідні якості корабля, оскільки забезпечує швидший стік води при її потраплянні на палубу.

Сідлуватість у носі (arrufo de proa) й кормі (arrufo de popa)

Практика будування суден із сідлуватістю йде з доби малих вітрильних кораблів. Судна з високо піднятими носовими і кормовими краями палуби були стійкіші, оскільки менше задирали і опускали на хвилях ніс з кормою[1].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Dawson, Philip (2005). The Liner. WW Norton & Company. ISBN 0-393-06166-3. 

Джерела ред.