Сяргей Баран

польський політик

Сяргей Баран (27 вересня 1892(18920927), c. Віцькі, Гродненський повіт, тепер Гродненський район, Гродненська область, Білорусь — після 1935) — білоруський національний та громадсько-політичний діяч, педагог.

Сяргей Баран
Сяргей Баран
Sjarhej Baran.jpg
Народився 27 вересня 1892(1892-09-27)
c. Віцькі, Гродненський повіт, нині Гродненський район, Гродненська область, Білорусь
Помер не раніше 25 квітня 1935
Дальлаг, Росія
Громадянство Flag of Belarus (1918, 1991-1995).svg Білоруська Народна Республіка
Діяльність громадсько-політичний діяч, педагог
Alma mater Білоруський державний педагогічний університет імені Максима Танка (1930-ті)
Знання мов польська
Заклад Q6481389?
Членство Рада Білоруської Народної Республіки, Q13030514?, Q13028778?, Belarus Red Crossd і Білоруський посольський клуб
Партія Білоруська партія соціалістів-революціонерів

ЖиттєписРедагувати

Закінчив середню школу в Гродно. Навчався на «Вищих наукових курсах» у Києві (за Є. Глаговською — у Гродно).

Під час Першої світової війни служив у військовій канцелярії на Південно-Західному фронті (19141918) та очолював Гродненське товариство допомоги жертвам війни.

Член Партії есерів (БПС-Р).

Отримав доручення проводити організаційну роботу в Гродненській області.

Член Гродненського комітету БПС-Р, Ради БНР, голова Молодіжної громади Білорусі, член її драматичної секції, голова Білоруського національного комітету у Гродно.

Очолював юридичний відділ Гродненського революційного комітету (8.1920).

Пізніше був заарештований більшовиками та вивезений з міста, але втік по дорозі.

Засновник і викладач Гродненської білоруської гімназії (кінець 1920 р.). Член Гродненської місії Білоруського товариства Червоного Хреста (1921), Білоруського виборчого комітету в Гродно (1922).

У 1922 обраний до Сейму Польської Республіки 1-ї асамблеї (19221927) у Гродненському окрузі Блоком національних меншин. Через короткий час був заступником голови Білоруського посольського клубу. Входив до складу двох комісій Сейму — з питань піклування та інвалідності і комісії з петицій. Активна діяльність посла викликала невдоволення польської влади.

У 1923 заарештований поляками, звинувачений в підготовці до заколоту в Західній Білорусі. Засуджений Білостоцьким районним судом на "процесі 45-ти" 6 років тюрми за ст. 101 і 102 КК за антидержавну діяльність (1923). Звільнений з посади указом президента Польщі (1926).

Мешкав у Гродно, станом на 1922 по вул. Rzeźnicka, 13. Мав дружину Олену (нар. близько 1900) та сина Анатолія (нар. близько 1930).

У 1928 нелегально перейшов до БССР. Згодом працював на тютюновому складі та у фабричному магазині. Поступив до Вищого педагогічного інституту в Мінську (1930).

Заарештований 25 вересня 1933 у Мінську, за адресою вул. Правяніцкая, буд. 20, кв. 2, у справі Білоруського національного центру.

Був засуджений 9 січня 1934 до 10-річного терміну Кримінально-процесуального кодексу колегією ОДПУ СССР.

Етапований в Далекосхідний концтабір НКВС Хабаровського краю.

Востаннє його бачили живим 25 квітня 1935 у Дальлагу.[1] Подальша доля невідома. Реабілітований трибуналом БВО 18 квітня 1956. Особиста справа Сяргея Барана №10182 із фотографією зберігається в архіві КДБ Білорусі.

ПриміткиРедагувати

  1. Маракоў (2003)

ЛітератураРедагувати

  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі. У 6 т. Т. 1: А — Беліца / Беларус. Энцыкл.; Рэдкал.: М. В. Біч і інш.; Прадм. М. Ткачова; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1993. — С. 295.
  • Баран Сяргей // Разгром нацыянальнага руху ў Беларусі / С. Кандыбовіч. — Мн.: БГА, 2000.
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 1. Абрамовіч—Кушаль.. — Смаленск, 2003. — 480 с. — ISBN 985-6374-04-9.
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі. Энцыклапедычны даведнік у 10 тамах (15 кнігах). Т. 3. Кніга 2. — Мн., 2005.