Сьо Тай

Сьо́ Та́й (яп. 尚泰, しょうたい; 3 серпня 1843 — 19 серпня 1901) — 25-й ван Рюкю в 1847—1872 роках, 19-й і останній ван з Другої династії Сьо, перший і останній правитель Рюкю-хана в 1872—1879 роках.

Сьо Тай
яп. 尚泰王
Народився	3 серпня 1843(1843-08-03) Сюрі, Окінава
Помер	19 серпня 1901(1901-08-19) (58 років) Токіо, Японія
Громадянство	Японія
Національність	рюкюсець
Діяльність	політик
Знання мов	японська
Титул	ван Рюкю
Посада	King of Ryukyud і член Палати перів Японіїd
Рід	Second Shō Dynastyd
Батько	Сьо Іку
Мати	Gentei, Sashiki Ajiganashid
Брати, сестри	Nakijin Chōfud і Shō Jund
У шлюбі з	Kenshitsu, Sashiki Ajiganashid
Діти	Shō Tend, Shō Ind, Shō Jund і Manabetaru, Princess Amurod
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Сьо Тай народився 1843 року. Він був другим сином рюкюського правителя Сьо Іку. 1847 року, через смерть свого старшого брата, 4-річний Тай був оголошений наступним ваном Рюкю. 1866 року посланець Цінського імператора Чжао Сінь привіз йому ярлик та регалії вана.

Тай правив у неспокійну для Рюкю епоху. Державна скарбниця була майже пуста, а рюкюські селяни потерпали від нестачі землі та неврожаїв. Берегові води країни постійно турбували імперіалістичні держави Європи та США. Японія ж вимагала негайного приєднання до себе та розриву стосунків з Китаєм.

1872 року японський уряд перейменував Рюкюську державу на автономний уділ Рюкю-хан, а Тая проголосив удільним ваном. Правителя також прирівняли до японської титулованої шляхти й дарували титул маркіза. 1879 року японський емісар Мацуда Мітіюкі силою змусив Тая визнати анексію Рюкю й заснування префектури Окінава. Правитель зі своїм урядом був змушений покинути столичний замок Сюрі.

Решту життя колишній рюкюський ван провів у своїй садибі в Токіо. Він помер 19 серпня 1901 року. Тая поховали у мавзолеї Тамадун, «Палаці монарших душ» на Окінаві.

Джерела та література

Сьо Тай // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)

Посилання

• (яп.) Біографія Сьо Тая [Архівовано 27 квітня 2013 у Wayback Machine.]