Су Сюелінь
Су Сюелінь (кит. 蘇雪林; 24 лютого 1897, Руйяно, Чжецзян, Китай – 21 квітня 1999, Тайнань, Тайвань) — китайська письменниця і науковиця.
| Су Сюелінь | ||||
|---|---|---|---|---|
| 蘇雪林 | ||||
 Су Сюелінь у Ухані, 1933 рік | ||||
| Народилася |
24 лютого 1897 Руйянь, Чжецзян, Китай | |||
| Померла |
21 квітня 1999 (102 роки) Тайнань, Тайвань | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Династія Цін Республіка Китай (1912—1949) Тайвань | |||
| Діяльність | авторка, науковиця | |||
| Сфера роботи | Китайська література[1] | |||
| Заклад | National Taiwan Normal Universityd, Уханьський університет і Університет Сучжоу (Тайвань)d | |||
| Конфесія | католицтво | |||
|
| ||||
 Су Сюелінь у Вікісховищі | ||||
Ранні роки ред.
Су Сюелінь народилася у 1897 році у сім'ї держслужбовців, яка походила з провінції Аньхой. Її дідусь — Су Джінхін — служив урядником у кількох регіонах провінції Чжецзян, де народилася Су Сюелінь. У матері Су Сюеліні було прізвище Ту, але вона не мала офіційного імені, тому її кликали То-Ні. Батько Су займав незначну офіційну посаду, спершу під час правління династії Цін, а потім — Республіки Китай (1912—1949). У Су було троє братів і дві сестри.[2]
Освіта і кар'єра ред.
Су Сюелінь навчалася у провінції Аньхой, а пізніше у Пекіні під керівництвом Ху Ши. Під час «Руху четвертого травня» вона написала есе «Зелене небо» і роман «Колюче серце», які отримали схвальні відгуки критиків. У 1922 році вона поїхала до Франції і повернулась до Китаю у 1925 році. Потім Су викладала в Університеті Сучжоу і в Уханьському університеті.
Була опоненткою Лу Сіня — сучасного китайського письменника і публіциста — і писала Цай Юаньпею, щоб відрадити його від посади голови комітету з підготовки похорону Лу після його смерті в 1936 році. Це викликало гнів із боку лівих у Китаї, які голослівно критикували Су. У 1949 році, коли Комуністична партія Китаю скинула республіку, вона переїхала до Гонконгу, де їй була запропонували посаду коректорки та перекладачки при Католицькій церкві у Гонконзі. Однак, Су не мала змоги знайти матеріали для свого дослідження у Гонконзі, тому за рік потому вона вирушила до Європи, отримавши допомогу від католицької церкви. Після відвідин Ватикану, вирушила до Франції. Перебуваючи там, відвідувала курси у Колеж де Франс, де на неї вплинули такі вчені як Едуард Поль Дорм, Пол Демівіль і Жорж Дюмезіль. Однак, Су зрозуміла, що французька синологія не має значення для її дослідження, тому два роки по тому вона залишила Францію.[3] Приблизно у цей період вона змінила фокус свого дослідження, звертаючись до стародавніх текстів, написаних, наприклад, Цюй Юанем, а також до текстів давньогрецької і римської міфології.
З 1952 року Су викладала у Тайвані: у Національному Тайванському університеті і Національному університеті Ченг Кунг. Вона вийшла на пенсію у 1973 році й була нагороджена титулом почесного професора Національного університету Ченг Кунг.[4]
Особисте життя ред.
У 1924 році Су навернулася до католицької церкви.[3][4] У своїй автобіографічній книзі «Fu Sheng Jiu SI» Су зазначила, що вона є нащадком Су Че — видатного поета династії Сун.[5]
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ editors-in-chief; Lee, Lily Xiao Hong; Wiles, A.D. Stefanowska ; assistant editor-in-chief, Sue (2003). Lee, Lily Xiao Hong; Stefanowska, A. D.; Wiles, Su (ред.). Biographical dictionary of Chinese women : the twentieth century, 1912-2000. London: M. E. Sharpe. с. 489—494. ISBN 0765607980.
- ↑ а б Ni, Zhange. The Thorny Paths of Su Xuelin. Harvard Divinity School. Архів оригіналу за 15 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
- ↑ а б A Study of Professor Su Xue-lin [Архівовано 2011-08-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Shen, Hui. 论苏雪林与五四新文学 (Chinese) . Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 14 лютого 2015.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|df=(довідка)
Посилання ред.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |