Сухі листяні ліси Південного Декану
Сухі вічнозелені ліси Південного Декану (ідентифікатор WWF: IM0209) — індомалайський екорегіон тропічних та субтропічних сухих широколистяних лісів, розташований в Південній Індії, на території Карнатаки і Тамілнаду[2].
 Ландшафт заповіднику Природний заповідник Каувері[en]
| |
| Екозона | Індомалайя |
|---|---|
| Біом | Тропічні та субтропічні сухі широколистяні ліси |
| Статус збереження | критичний/зникаючий |
| Назва WWF | IM0209 |
| Межі | Колючі чагарники та ліси Декану Вологі листяні ліси Південно-Західних Гат Вологі листяні ліси Північно-Західних Гат |
| Площа, км² | 81 925 |
| Країни | Індія |
| Охороняється | 7597 км² (9 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Географія ред.
Екорегіон сухих листяних лісів Південного Декану розташований на півдні Деканського плато, у дощовій тіні, а також охоплює південну частину Східних Гат. На сході екорегіон переходить у колючі чагарники та ліси Декану, а на заході — у вологі листяні ліси Північно-Західних Гат та у вологі листяні ліси Південно-Західних Гат. Таким чином екорегіон є перехідною зоною між більш вологими лісами, поширеними на захід від нього, та більш сухими лісами, поширеними східніше.
Клімат ред.
В межах екорегіону переважає саванний клімат (Aw за класифікацією кліматів Кеппена). Високі Західні Гати перехоплюють вологу південно-західних мусонів, тому на їх східних схилах та на Деканському плато випадає мало опадів. Середньорічна кількість опадів в регіоні коливається від 900 до 1500 мм. Влітку температура може досягати 40 °C.
Флора ред.
Основними рослинними угрупованнями екорегіону є сухі листяні ліси. Лісовий намет в цих лісах розташований на висоті 15-25 м над землею, крони дерев та високих кущів середнього ярусу розташовані на висоті 10-15 м над землею, а невисокі дерева та кущі підліску досягають висоти 3-5 м. Багато дерев в лісах регіону скидають листя під час тривалого сухого сезону. В більш густих, зрілих лісах поширені ліани.
Серед дерев, поширених в лісах екорегіону, слід відзначити пильчасту босвеллію[en] (Boswellia serrata), широколистий аногейсус[en] (Anogeissus latifolia), акацію катеху[en] (Senegalia catechu), еліптичну терміналію[en] (Terminalia elliptica), волотисту терміналію[en] (Terminalia paniculata), беллірійську терміналію[en] (Terminalia bellirica), цейлонське сатинове дерево[en] (Chloroxylon swietenia) , гірську альбіцію[en] (Albizia amara), золотий дощ (Cassia fistula), анджанове дерево[en] (Hardwickia binata), широколисту дальбергію[en] (Dalbergia latifolia), жовте зміїне дерево[en] (Stereospermum colais), сумчастий птерокарпус[en] (Pterocarpus marsupium) та бомбейське ебенове дерево[en] (Diospyros montana). Також в лісах екорегіону зустрічаються тикові дерева (Tectona grandis), хоча вони і не становлять основу лісів регіону, як в деяких частинах Декану, а також рідкісні білі сантали (Santalum album), деревина яких високо цінується.
Фауна ред.
В межах екорегіону зустрічається понад 75 видів ссавців та близько 260 видів птахів. Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити бенгальського тигра (Panthera tigris tigris), гірського куона (Cuon alpinus), ведмедя-губача (Melursus ursinus), чотирирогу антилопу (Tetracerus quadricornis), гаура (Bos gaurus), індійську макаку (Macaca radiata) та велетенську індійську білку (Ratufa indica). В межах екорегіону мешкає найбільша популяція індійських слонів (Elephas maximus) в Індії, яка нараховує близько 6000 особин. Салім-алійський крилан (Latidens salimalii) є майже ендемічним представником регіону.
Також майже ендемічними представниками екорегіону є сіролобі кратеропи (Argya subrufa) та жовтогорлі бюльбюлі (Pycnonotus xantholaemus). Серед інших поширених в регіоні птахів слід відзначити рідкісних індійських дрохв (Ardeotis nigriceps) та індійських флоріканів (Sypheotides indicus).
Збереження ред.
Оцінка 2017 року показала, що 7597 км², або 9 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають:
- Національний парк Баннергхатта[en], Карнатака (140 км²)
- Природний заповідник Білігірі-Ранганатха-Свамі[en], Карнатака (290 км²)
- Природний заповідник Каувері[en], Карнатака (500 км²)
- Природний заповідник храму Мелукоте[en], Карнатака (50 км²)
- Пташиний заповідник Ранганатхітту[en], Карнатака (20 км²)
- Тигровий заповідник Сатьямангалам[en], Тамілнад (1411,6 км²)
- Пташиний заповідник Ведантхангал[en], Тамілнад (70 км²)
Примітки ред.
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 07 жовтня 2023.