Суслова Олена Іванівна

Суслова Олена Іванівна (нар. 23 квітня 1958 р.) — правозахисниця, ґендерна активістка, тренерка, дослідниця з досвідом більше 20-ти років в Україні і закордоном з ґендерних питань, трансформації конфліктів, миротворення, керівниця Інформаційно-консультативного жіночого центру[1].

Суслова Олена Іванівна
Народилася 23 квітня 1958 року
у с. Покровка Оренбурзької області, СРСР
Громадянство Україна
Національність Українка
Діяльність правозахисниця, ґендерна активістка, тренерка, дослідниця, миротворення, керівниця Інформаційно-консультативного жіночого центру

БіографіяРедагувати

Народилася в с. Покровка Оренбурзької області, СРСР у сім’ї вчителів. Є наймолодшою серед 3 доньок у родині. З 1958 р. по 1979 р. проживала в Оренбурзькій області. 1964-1974 рр. — учениця середньої школи с. Чорний Отрог Саракташського району Оренбурзької області. Після школи вступила в Оренбурзький політехнічний інститут, де до 1974 року навчалася на інженера галузі «Промислове та цивільне будівництво». 1979 року за інститутським розподілом потрапила до Тюменської області, звідки того ж року переїхала до Києва. У 2001 році отримала диплом магістра міжнародного права в Українській академії зовнішньої торгівлі.

ОсвітаРедагувати

2001 — Магістр міжнародного права, Українська академія зовнішньої торгівлі;

1999 — Курс «Дослідження в соціальній роботі і соціальній політиці», Національний університет «Києво-Могилянська Академія» Програми Tempus-Tacis;

1999 — Курс «Трансформація конфліктів: транссенд метод», Центрально-Європейський університет, Угорщина;

1979 — Інженер-будівельник, Оренбурзький державний університет (в минулому Оренбурзький політехнічний інститут), РФ.

Номінування та призначення в державні адміністративні структуриРедагувати

У 2008 році Олена Суслова стала радницею Київського обласного губернатора з питань гендерної проблематики.

У 2019 році – членкиня громадської ради при Парламентському комітеті з прав людини[2].

2010 рік: стала членкинею громадської ради при Міністерстві у справах сім’ї та молоді, а також членкинею експертної ради з питань гендерної дискримінації в Міністерстві. Була представницею офіційної делегації на засіданні Комітету статусу жінок у США. Суслову О. в 2012 році було висунуто від України до Комітету ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок.

Пізніше в 2015 та 2016 роках повторно брала участь у засіданнях. 2017 рік: членкиня консультативної групи громадянського суспільства НАТО.

Нагороди та преміїРедагувати

2001 р., 2003 р. — Відзнака Київського міського голови

2005 р. — Номінація на Нобелівську премію за мир

2006 р. — Відзнака Кабінету Міністрів

2009р. — Відзнака Парламенту 20-ї річниці Української Гельсінської спілки (перша спілка з прав людини, у 80-ті роки протистояла комуністичній партії)

Професійна діяльністьРедагувати

У період з січня 1992 р. по травень 1994 р. Олена Суслова працювала в Ometa-Inster спеціалісткою з маркетингу, де займалась розробкою нового страхового правила для компанії. Стала одною з авторів правил для будівництва[джерело?].

З 1990 р. по 1993 р. була заступницею голови Союзу Українок (в Києві), Національної жіночої організації. Олена Суслова є однією з засновниць Київської філії та одною з ініціаторок створення національної організації. Відповідала за фінансування організації та проблеми дискримінації на робочому місці та в суспільному житті. Для уряду була підготовлена ​​Програма соціального просування жінок (1992).

Віце-президент ТОВ «Вікта» (Київ), комерційного підприємства, травень 1994 — липень 1995 р. Олена Суслова була відповідальною за наймання та навчання персоналу, міжнародні відносини, PR.

З лютого 1994 р. по червень 1995 р. на волонтерських засадах стала координаторкою асоціації «Жінки, економіка, безробіття, ринок» (Київ), де діяла з метою розвитку та просування ролі жінок у суспільстві. Волонтерство в організації стало тимчасовою роботою, перш ніж формувати Жіночий інформаційно-консультативний центр[джерело?].

Голова ради, засновниця Жіночого інформаційно-консультативного центру (WICC), м. Київ, з червня 1995 року.[3]

Тренер-консультантка, з 1996 р. Директор навчальної програми Жіночий консорціум NIS — США Winrock International[4] (Київ) з травня 1995 по вересень 1999 року. Була однією з двох осіб, які почали свою діяльність і активно працювали на розробку мереж і навчальних програм.

Голова Всеукраїнської асоціації освітянства та комунікацій (1999 – 2001). 2001 рік: членкиня команди з підготовки керівництва з освіти в галузі прав людини в Європейському молодіжному центрі Будапешту.

Експертка Програми розвитку ООН у 2003, 2005, 2007-2009 рр.

Тренер-консультантка у Policy Project Futures Group (2000–2001, 2003–2004 рр.)

2003 - 2004 працювала консультанткою ініціативної групи зі створення Коаліції НУО.

Координаторка ґендерної діяльності у програмі розвитку парламенту Індіанського університету (2005–2013).

2007–2010 рр. виступала лідеркою проекту «Жінки і матері з дітьми у в'язниці» разом з Державним департаментом України з питань виконання покарань за підтримки Швейцарського офісу співпраці.

Гендерна експертка в програмі РАДА протягом 2014 - 2018 рр. Технічна та консультаційна підтримка Верховної Ради України — сприяння демократичним змінам в українській громаді.[5]

Гендерна експертка в UN Women[6] з 2016 року. Технічна підтримка персоналу Міністерства оборони та інших суб'єктів державного сектору в гендерній інтеграції реформування сектору безпеки і оборони.

Членство в міжнародних та національних структурахРедагувати

2000–2002 — членкиня Міжнародного фонду «Відродження»[7].

2001–2008 — членкиня Консультативного комітету Глобального фонду для жінок.

2002–2008 — членкиня Ради Глобального фонду для жінок.

З 2003 року — членкиня FeDem[8].

З 2004 року — членкиня Всеукраїнської соціальної ради; Гендерна експертка Швейцарського агентства з питань розвитку та співробітництва.

Науково-видавнича діяльністьРедагувати

  1. Оцінка ґендерного впливу на сектор безпеки та оборони України, UN Women, 2018.[9]
  2. «Гендерна рівність у Збройних Силах України», інформаційна картка, Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2018.
  3. «Як ми розуміємо гендерну політику - розуміння і непорозуміння», Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2018.
  4. «Освіта гендеру: підходи, проблеми і способи її подолання», Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2018.
  5. «Аудит безпеки міста. Безпечний для жінок - безпечний для всіх», Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2018.
  6. Аналіз державної політики та нормативно-правових актів на відповідність принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, посібник, програма РАДА Фонду Східної Європи, 2017.[10]
  7. Жінки, мир та безпека: інформаційно-методичний збірник для співробітників міністерства оборони і генерального штабу України, посібник, Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2016.[11]
  8. Протокол із документування та розслідування сексуального насильства в умовах конфлікту, Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2016.[12]
  9. Реалізація НПД з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325, Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2016.[13]
  10. Не бійтесь конфліктів, краще полюбіть їх і відпустіть (Трансформація конфліктів, медіація, культура миру), Інформаційно-консультативний жіночий центр, 2015.[14]
  11. Запобігання ґендерній дискримінації в рекламі, Інформаційно-консультативний жіночий центр, Нечипоренко, Л., Руденко, M., Суслова, O., 2011.
  12. Законотворчість: розробка місцевих програм розвитку, Суслова M , Нечипоренко, Л., Руденко, M., Суслова M., Програма сприяння Парламенту ІІ: Програма розвитку законотвор. політики, 2011.
  13. Захист прав жінок та дітей судовими та правоохоронними органами в Україні, Суслова О. І., Лазаренко О. О., Ахтирська Н. О. ; за заг. ред. Христової Г. О., Проект зі зміцнення та захисту прав жінок та дітей в Україні (TRES), 2010.
  14. Законотворчість : практичні аспекти впровадження принципу рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в діяльності Верховної Ради України; заг. ред. і упоряд. О. І. Суслової; Програма сприяння Парламенту ІІ., 2010.
  15. Gender Mainstreaming in the Penitentiary System – Practical Aspects, part 1, PRI, SDC, – 2010.
  16. Gender Mainstreaming in the Penitentiary System – Practical Aspects, part 2, PRI, SDC, – 2010.
  17. Gender Mainstreaming in the Penitentiary System – Legal Aspects, PRI, SDC, – 2010.
  18. Гендерний моніторинг влади, стаття, Українська Правда, 2010.[15]
  19. Наші права не є необов'язковими. CEDAW, OP CEDAW, коментарі IWRAW (переклад та видання). - UWF, 2008; UNFPA, 2009.
  20. Article in publication Statement of Men in Ukraine, PDP II, 2009.
  21. Equal Opportunity Law – comments, UNDP, 2009.
  22. Business Environment and Enterprise Performance Survey. The European Bank for Reconstruction and Development and the World Bank. – analysis, IFC, 2009.[16]
  23. Огляд підприємств України 2008 р. Гендерний розділ. – аналіз, Міжнародна фінансова корпорація, 2009.[17]
  24. Регіональний законодавчий аналіз і зіставлення відповідності міжнародним договорам про дискримінацію жінок, Фонд ООН у галузі народонаселення – аналіз, 2008.
  25. Suslova, O., Karbowska, N., Lytvynova, T., Main Strategies and Methodologies on Gender Mainstreaming, UWF – manual, 2008.
  26. Підготовка жінок до ресоціалізації після в’язниці – посібник, 2008.
  27. Жінки і матері з дітьми в ув’язненні – посібник, 2008.
  28. Жінки і матері з дітьми в ув’язненні – дослідження, 2008.
  29. The Impact of EU Accession on Policy for Inclusion of Various Social Groups: EU Gender Policy Implementation in Ukraine – Charles R. Wise, E. Rakhimkulov, O. Suslova, policy brief, 2008.
  30. What happen in Ukrainian education? – “YA” magazine, 2007.
  31. Influence of gender education on forming personality: Analysis of the program «Empowering Education» - Empowering Education Program evaluation report, 2007.
  32. Socio and Gender Analysis of Heifer International Projects in Ukraine – analytical paper on agricultural area for the Heifer International Ukraine, 2006.
  33. Political ethics of Maidan: the view from “barricade” – oral stories of Orange Revolution, 2006.
  34. People surprised us in the country what we didn’t know – women’s oral stories on Orange Revolution, 2005.
  35. Gender and Politics: The Actors' Speak. – East European Development Institute, 2003.[18]
  36. Cultural and Social Changes in Ukraine (Engendering of Transition). – World Bank Poverty Reduction and Economical Management Meeting, Washington, DC, 12 липня 1999.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати