Султан Махмуд (лінійний корабель, 1836)

«Султан Махмуд» (рос. дореф. «Султанъ Махмутъ») — вітрильний лінійний корабель Чорноморського флоту Російської імперії. Головний у серії кораблів однойменного типу[1].

«Султан Махмуд»
Корабель «Султан Махмуд», літографія за малюнком В. О. Прохорова
Історія
Російська імперія
Назва: рос. дореф. «Султанъ Махмутъ»
Власник: Чорноморський флот Російської імперії
Будівник: Миколаївське адміралтейство
Закладений: 1 лютого 1835
Спуск на воду: 31 жовтня 1836
Перебудований: 1853
Доля: розібраний на дрова або затоплений на рейді у Севастополі у 1854 році
Статус: розібраний/потонув
Основні характеристики
Клас і тип: лінійний корабель
Тип: «Султан Махмуд»
Водотоннажність: 3790 т
Довжина: 59,7 м
Ширина: 15,8—16,3 м
Осадка: 7,2 м
Екіпаж: 750 осіб
Озброєння: 84—88 гармат

Опис ред.

Один із восьми вітрильних 84-гарматних лінійних кораблів типу «Султан Махмуд», що будувалися в Миколаєві з 1836 по 1845 рік. Прототипом серії послужив корабель «Силістрія». Кругла корма цих кораблів підвищувала міцність корпусу, в його наборі використовували металеві деталі, а прядив'яні канати замінили на якір-ланцюги[2]. Водотоннажність корабля становила 3790 тонн, довжина між перпендикулярами — 59,7 метри, довжина по деку — 60,1—60,2 метри, ширина — 15,8—16,3 метри, глибина інтрюма — 8,1 метри, осадка — 7,2 метри[3][4].

Озброєння корабля за відомостями з різних джерел становили від 84 до 96 гармат, з них від п'ятдесяти восьми до шістдесяти чотирьох 36-фунтових гармат, двадцять 24-фунтових гармат або гарматів-карронад, дві 24-фунтові, сім 18-фунтових, дві 12-фунтові і дві 8-фунтові карронади, а також чотири 1-пудових єдинороги[5]. Екіпаж корабля складав 750 осіб[6].

Названий на честь турецького султана Махмуда II, з яким 2 вересня 1829 року Російською імперією було укладено Адріанопольський мирний договір[6].

Носову частину корабля прикрашало погрудне зображення султана[7]. Фігура виконана в жанрі скульптурного портрета. Махмуд зображений смаглявим чоловіком зі східними рисами обличчя і пишними вусами у смугастій чалмі й темно-синьому мундирі із золотими візерунками[8][9]. У присвоєнні судну імені султана в Санкт-Петербурзі вбачали акт дипломатичної ввічливості і головний морський штаб доручив про це повідомити турків[10], однак російський уряд не врахував того, що зображення людей за тодішніми законами ісламу не допускалося[11].

Історія ред.

Закладений у Миколаєві на стапелі Миколаївського адміралтейства 1 лютого 1835 року, головний будівник — капітан корпусу корабельних інженерів В. Г. Апостолі[12]. Після спуску на воду 31 жовтня 1836 року перейшов до Севастополя і увійшов до складу Чорноморського флоту Російської імперії[13].

Брав участь у створенні Кавказької укріпленої берегової лінії. Під час військової кампанії Російської імперії 1838 року 12 травня у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва брав участь у висадці десантів, які заснували Вельямінівське укріплення в гирлі річки Туапсе, 10 липня у складі ескадри контрадмірала С. П. Хрущова — у висадці десантів, які заснували Тенгінське укріплення в гирлі річки Шапсухо, а 12 вересня знову у складі ескадри М. П. Лазарєва висаджував десант у Цемеській бухті[2][14].

Під час кампанії наступного 1839 року знову брав участь у висадці десантів: 3 травня у складі ескадри М. П. Лазарєва в гирлі річки Субаші, а 7 липня у складі ескадри С. П. Хрущова в гирлі річки Псезуапсе. Десанти, що висадилися, заснували Головінське і Лазарєвське укріплення відповідно[6]. У 1839 році командир корабля, капітан 1-го рангу О. С. Ушаков, за відмінності при висадці десантів був нагороджений орденом Святого Володимира III ступеня[15].

10 і 22 травня 1840 року у складі ескадри віцеадмірала М. П. Лазарєва висаджував десанти для захоплення Вельямінівського і Лазарєвського фортів, раніше завойованих кавказцями[6].

З 1840 по 1844 рік у складі ескадр кораблів Чорноморського флоту виходив у практичні плавання в Чорне море. У 1842 році також брав участь у транспортуванні десантних військ із Севастополя до Одеси, а в серпні та вересні наступного 1843 року в перевезенні 13-ї дивізії назад з Одеси до Севастополя[2].

З 1845 до 1848 року на чолі ескадр під прапором контрадмірала О. С. Ушакова виходив у практичні та крейсерські плавання до східних берегів Чорного моря. У тому ж році на кораблі тримав свій прапор Е. І. Вергопуло[16]. У 1849 році знову брав участь у практичних плаваннях у тому ж морі[6][17].

Після закінчення служби 1852 року корабель «Султан Махмуд» було переобладнано на блокшив, а наступного 1853 року блокшив зазнав тимберування[ком. 1] в Севастополі[5]. За одними даними в 1854 році корабель був розібраний на дрова в Севастополі[14], за іншими — там же затоплений[5][18].

Командири ред.

Примітки ред.

Коментарі
  1. Капітальний ремонт дерев'яного судна. Часткова або повна заміна обшивки або накладення поверх неї нового шару дощок.
Джерела
  1. Tredrea, John; Sozaev, Eduard (2010). Russian Warships in the Age of Sail 1696—1860: Design, construction, careers and fates (англ.). Great Britain: Seaforth Publishing. ISBN 978-1-84832-058-1.
  2. а б в Корабль «Султан Махмуд» (рос.). Черноморский флот. Архів оригіналу за 22 листопада 2017. Процитовано 16 березня 2024.
  3. Окороков, А. В. (2016). Свод объектов подводного культурного наследия (рос.). Москва: Институт наследия. с. 96. ISBN 978-5-86443-211-2.
  4. Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 464—465.
  5. а б в Широкорад, А. Б. (2007). 200 лет парусного флота России (рос.). Москва: Вече. с. 302. ISBN 978-5-9533-1517-3.
  6. а б в г д Чернышев, А. А. (1997). Российский парусный флот (рос.). Т. 1. Москва: Воениздат. с. 144—145. ISBN 5-203-01788-3.
  7. Крючков, Ю. С. (16 серпня 2005). «Искусство и корабль»: летящие над волнами (рос.). Николаевский базар. Процитовано 16 березня 2024.
  8. Матвеева, Т. М. (1979). Убранство русских кораблей (рос.). Ленинград: Издательство «Судостроение». с. 66.
  9. Новиков, Н. В. (1948). Боевая летопись русского флота (рос.). Москва: Воениздат. с. 216—217.
  10. Гребенщикова, Г. А. (2018). Босфорская военно-морская операция. 1833 год. Военно-исторический журнал. № 7 (рос.). Москва: Министерство обороны Российской Федерации. с. 51. ISSN 0321-0626.
  11. Калмиков, Дмитрий. Скульптура — душа корабля (рос.). Эксклюзивные модели кораблей. Процитовано 16 березня 2024.
  12. Христенко, В. Н. Николаевский хронограф: октябрь (рос.). Литературный Николаев. Процитовано 16 березня 2024.
  13. Шинкаренко, Андрей (27 вересня 2012). Николаевское Адмиралтейство (рос.). Николаевский базар. Процитовано 4 березня 2024.
  14. а б Корабль «Султан Махмуд» (рос.). Военно-морской флот России. Архів оригіналу за 14 березня 2017.
  15. Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Александра I. П — Я. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 8. Санкт-Петербург: Издательство «Атлант». с. 322. ISBN 978-5-906200-12-9.
  16. Муратиди, Ф. И. (2007). Греки — адмиралы и генералы военно-морского флота России: биографический справочник (рос.). Санкт-Петербург: Алетейя. с. 43. ISBN 978-5-903354-11-5.
  17. Веселаго, Ф. Ф. (2013). Царствование императора Павла I/Царствование императора Александра I. А — Г. Общий морской список от основания флота до 1917 года (рос.). Т. 6. Санкт-Петербург: Издательство «Атлант». с. 472. ISBN 978-5-906200-09-9.
  18. Веселаго, Ф. Ф. (1872). Список русских военных судов с 1668 по 1860 год (рос.). Санкт-Петербург: Типография морского министерства. с. 463.

Література ред.

  • Веселаго Ф. Ф. Список русских военных судов с 1668 по 1860 год. — СПб.: Типография морского министерства, 1872. — 798 с. (рос.)
  • Чернышёв А. А. Российский парусный флот. Справочник. — М.: Воениздат, 1997. — Т. 1. — 312 с. — (Корабли и суда Российского флота). — 10 000 экз. — ISBN 5-203-01788-3. (рос.)
  • Широкорад А. Б. 200 лет парусного флота России / Под ред. А. Б. Васильева. — 2-е изд. — М.: «Вече», 2007. — 448 с. — ISBN 978-5-9533-1517-3. (рос.)