Майна сулавеська
| Майна сулавеська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Enodes erythrophris (Temminck, 1824) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Майна сулавеська[3] (Enodes erythrophris) — вид горобцеподібних птахів родини шпакових (Sturnidae)[4]. Ендемік Індонезії. Це єдиний представник монотипового роду Сулавеська майна (Enodes).
Опис ред.
Довжина птаха становить 27-29 см. Виду не притаманний статевий диморфізм. Тім'я, спина, горло, груди і живіт темно-сірі. Над очима широкі червоні "брови", навколо очей чорна пляма. Махові пера бурі, покривні пера оливково=жовті. Гузка і надхвістя золотисті, хвіст східчастий, оливково-жовтий з кремовим кінчиком. Дзьоб чорний, лапи жовті[5].
Поширення і екологія ред.
Сулавеські майни є ендеміками острова Сулавесі. Вони живуть в гірських і рівнинних тропічних лісах і на узліссях, на висоті від 500 до 2300 м над рівнем моря[5].
Поведінка ред.
Сулавеські майни живуть парами і невеликими зграями, іноді утворюють великі зграї. Харчуються безхребетними і плодами, шукають їжу на деревах. Іноді приєднують до змішаних зграй птахів разом з целебеськими шпаками-білощоками і товстодзьобими майнами, які також є ендеміками Сулавесі[5].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Enodes erythrophris. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Temminck, Coenraad Jacob (1839). Nouveau recueil de planches coloriées d'oiseaux. Т. 1. с. 108. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Nuthatches, Wallcreeper, treecreepers, mockingbirds, starlings, oxpeckers. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 27 September 2021.
- ↑ а б в Feare, Chris; Craig, Adrian (2010). Starlings and Mynas. A&C Black. с. 139—140. ISBN 9781408135228. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 5 жовтня 2021.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |