Відкрити головне меню

Суку́ма (васукума) — народ групи банту в Танзанії, живе в саванах південного узбережжя між озерами Вікторія та Руква, місцевості Шиньянга та долині Серенгеті, незначними групами в містах Танзанії у історичній області Усукума («країна сукума»). 88 % народу сукума проживає на своїй історичній етнічній території (див.).

Сукума
Sukuma
Sukuma witchman.jpg
На "прийомі" у знахаря Мбули в селищі Ньяшиґве, 1995 рік
Кількість 3—5 млн осіб
Ареал Танзанія Танзанія
Близькі до: ньямвезі, ірамба, ньятуру, сумбва, народи банту
Мова сукума (кісукума, ґве)
Релігія традиційні культи (анімізм); християни і мусульмани (частково)

Чисельність і моваРедагувати

ЧисельністьРедагувати

Щодо чисельності народу сукума дані суперечливі. У «Народах світу» (М, 1988) названо число — бл. 1,1 млн осіб. За даними західних науковців чисельність сукума може сягати 5 млн осіб (1993), і ця етнічна група становить 12,6 % населення країни (1971) — див.. За іншими даними 3 млн чоловік (Orville Boyd Jenkins) або 3,2 млн осіб (Johnstone and Mandryk, 2001) -див.. Однозначно одне — сукума є чисельно найбільшою етнічною групою Танзанії.

МоваРедагувати

Мова народу сукума — кісукума (ґве) належить до мов банту ніґеро-кордафанської (конґо-кордофанської мовної родини). Настільки близька мові ньямвезі (84 % лексичної спорідненості), що діалекти — власне сукума, кія та ґве є перехідними з мовою ньямвезі (див.). Також лексічна спорідненість з мовами ньятуру і сумбва (в межах 60 %). Мова писемна (Біблію перекладено у 1960 році).

ІсторіяРедагувати

Рання етнічна історія (до зустрічі з європейцями)Редагувати

Історично пращури народу сукума є частиною бантумовних мігрантів (ранні банту) 1-го тисячоліття н. е. Сучасні землі сукума зайняли близько 1300 р.

 
Король вождівства Букумбі (1900-ті роки)

Етнічна консолідація у сукума відбулася на початку XVII століття, коли вождівства (королівства) сукума являли значну потугу. У цей час сукума торгують з сусідніми ранньо-державними утвореннями, такими як Баґанда (сучасна Уганда), а на початку XIX століття навіть з арабами і суахілі Занзібару.

Початок контактів з європейцями і німецька колонізаціяРедагувати

Перший зв'язок сукума з європецйями датується 1857-м роком під час подорожі Дж. Ханнінґ Спека (John Hanning Speke) до озера Вікторія. У 1870-ті роки сукума навідував відомий англійський мандрівник і натурознавець Генрі Лівінгстон (Sir Henry Livingston). Після цього в межах володінь сукума з'являються християнські місії англійської анґліканської і французької католицької церков.

Наприкінці 19-го століття землі сукума колонізували німці. Чиновник Німецької Східно-Африканської торговельної Компанії (German East African Company) Карл Петерс (Carl Peters) виявився тим, хто одним з перших зрозумів усі вигоди загарбання цих земель. Так з'явилось німецьке володіння у Східній Африці Танганьїка. Німці чинили утиски місцевого населення, тому частими серед місцевих народів, в тому числі і сукума, були народні повстання проти колонізаторів. Внаслідок програшу Першої світової війни Німеччина втратила Німецьку Східну Африку; її як Танганьїку до складу своїх східноафриканських володінь (Уганда, Кенія) у 1918-му році включила Британія.

Розвиток за британської влади і утворення незалежної ТанзаніїРедагувати

У подальшому сукума разом з іншими народами сучасної Танзанії не раз повставали проти британських колонізаторів. На початку 1950-х років ряд сільсько-господарських кооперативів на чолі з Джуліусом Ньєрере об'єдналися в партійну організацію ТАНУ (TANU — Tanganyika African National Union), девізом якої став вигук «uhuru na umoja» (мовою суахілі «свобода і єдність»).

У 1961 році Танґаньїка здобуває незалежність (як і більшість африканських держав у мирний, але з окремими сутичками, спосіб), і лідер ТАНУ стає першим президентом країни.

У 1963 році утворено Танзанію в результаті приєднання до Танганьїки Занзібару.

Сучасна історія (після набуття Танзанією незалежності)Редагувати

За незалежності народи Танзанії, в тому числі і сукума, пройшли шлях від зближення з СРСР і соціалізму (офіційно його будівництво було оголошено у 1967 році) до перших багатопартійних виборів у жовтні 1995 року, коли на вибрах переміг ставленик все тієї ж чільної політичної партії президент Бенджамін Мкапа (лишався президентом до 2005 року).

Лише в 1990-х роках відбулися економічні перетворення в бік вільного ринку і капіталізму, проте й нині (2010-ті) за класифікацією ООН Танзанія — одна з найменш розвинених країн. В культурній сфері усі керівники Танзанії послідовно впроваджували суахілізацію, можливо завдяки й цьому в країні, де проживає 120 різних етнічних груп, значних міжнаціональних сутичок не було. Будучи достатньо великим народом, представникам сукума вдається зберігати свої національну ідентичність і мову.

КультураРедагувати

Господарство, традиційне управління і матеріальна культураРедагувати

Традиційні заняття сукума — підсічне землеробство (сорго, просо, кукурудза). Значну роль в господарстві відіграє тваринництво (зебу, кози, вівці). Раніше популярними були мисливство. Серед сукума багато рибалок. Розвинуті ремесла — ковальство, деревообробка у чоловіків, гончарство — у жінок.

 
Знахар «очищає» землю від злих духів перед початком танців

Традиційна форма організації влади — вождівство, що поєднувало родові групи. Члени родини перебували у великій залежності від родової групи. У сукума існували (і існують досі) вікові класи і таємні союзи. У суспільстві значну роль відігравали і відіграють дотепер знахарі. У сучасній Танзінії у лікарській практиці поширено поєднання знань наукової і народної медицини

Традиційні поселення — великі і компактні, зазвичай обнесені тином. Житло сукума — мсонґе — хатина, часто круглої форми, з трав'яним конічним дахом. Одяг — накидки зі шкур і лика. Святкове вбрання дуже яскраве, доповнене численними прикрасами і окрашуванням тіла (переважно обличчя і ноги).

Вірування, духовна культура і фольклорРедагувати

 
Традиційні танці сукума, вересень 2016 року

Сукума дотримуються традиційних вірувань (зокрема, культ предків). Ані християнство, занесене західними місіонерами, ані іслам від арабських торговців, значного поширення не набули. У сукума розвинуте гончарне мистецтво (ритуальні фігурки з гліни), своєрідний усний фольклор (див.).

Найвищого розвитку сукума досягли у танцювальному мистецтві. Кількість танців сукума дуже велика. На всю Східну Африку (і навіть широко у світі) відомі сукума-танцюристи. У сукума є декілька танцювальних спілок (на зразок шкіл), найвідоміші — Баґіка і Баґалу, які постійно змагаються у майстерності, час від час влаштовуючи турніри (див.).

Джерела і посиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Abrahams R.G. The People of Greater Unyamwezi (англ.)
  • Ileffe J. A Modern History of Tanganyika (англ.)
  • Itandala B. Nilotic Impact on the Babinza of Usukuma (англ.)
  • Weule, Karl Deutsches Kolonial-Lexikon Том 3-й (нім.)