Занзібарський султанат

араб. سلطنة زنجبار
Sulṭanat Zanjībār
суах. Usultani wa Zanzibar
англ. Sultanate of Zanzibar
Занзібарський султанат
Незалежна держава
(під британською протекцією 1890—1963)
Маскат і Оман Flag of Muscat.svg
1856 – 1964 Народна Республіка Занзібар і Пемба Flag of Zanzibar (January-April 1964).svg

Прапор Занзібарського султаната[1]

Прапор

Розташування Занзібарського султаната[1]
Столиця Кам'яне місто
Мови суахілі, арабська, англійська, німецька
Релігії Іслам[1]
Форма правління Абсолютна монархія (1856—1963)
конституційна монархія (1964)
Султан
 - 1856—1870 Маджид ібн Саїд (перший)
 - 1963—1964 Сеїд Джамшид ібн Абдула (останній)
Історія
 - Засновано 19 жовтня 1856
 - Ліквідовано 12 січня 1964
Валюта Реал[2]

Султана́т Занзіба́р або Занзіба́рський султана́т — держава-султанат на Занзібарі, що існувала як окреме державне утворення з XIX ст. до 1964 року, відколи є частиною держави Танзанія.

ІсторіяРедагувати

Занзібар було виділено як удільне володіння молодшим членам династії правителів Оманського султанату (султанат Маскат) Бу Саїді. Влада занзібарського султана сягала не лише островів архіпелагу Занзібар (Унґуджа і Пемба), а й східноафриканського узбережжя Суахілі, зокрема від 3° півн.ш. (Варшейх) до 10° півд.ш. (бухта Тунгі). Велась активна торгівля рабами, прянощами, слоновою кісткою тощо; на Занзібарі було розгорнуте широке будівництво.

Наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан у 1853 році навіть задумав перенести столицю держави з Маскату до Занзібару для контролю над підкореними східноафриканськими територіями. Але вже 1861 року за правління його молодшого сина і хафіса (намісника) Маджід ібн Саїда (18611870) Занзібарський султанат відокремився від Оманського, заручившись підтримкою британців, які активно колонізують східну Африку з поч. XIX ст..

До середини 1880-х років Занзібар перебував у сфері впливу Британської імперії, хоча формального протекторату не було встановлено. Активізація німецької колонізації у 2-й половині XIX ст., зокрема нападки на володіння Занзібарського султанату на узбережжі, призвела до укладення обома державами в 1890 році Занзібарського договору, за яким материкові володіння Занзібарського султанату були поділені між Німецькою Східною Африкою і Британською Східною Африкою, а сам Занзібарський султанат ставав британським протекторатом.

Однак протекторат протримався недовго. 27 серпня 1896 року внаслідок Англо-занзібарської війни, відомої як найкоротша війна в світовій історії (за книгою рекордів Гіннеса), султана Халіда ібн Баргаша було вигнано, й поставлено вигідного британцям правителя.

У 1-й половині XX ст. на Занзібарі встановився маріонетковий султанський режим, повністю підконтрольний Великій Британії, проте формально Занзібар залишався напівсамостійним державним утворенням.

Боротьба проти британського і султанського панування[ненейтрально] активізувалася на Занзібарі після Другої світової війни, і значною мірою підживлялася з континенту (з Танганьїки)[джерело?].

10 грудня 1963 року було проголошено державну незалежність Занзібару. 16 грудня цього ж (1963) року новостворену країну було прийнято до ООН. Але вже 12 січня 1964 року на Занзібарі відбувся державний переворот, в результаті якої султан Джамшид ібн АбдАллах був скинутий з престолу і вигнаний з країни, що й знаменувало собою кінець існування султанату й прискорило входження Занзібару за декілька місяців до новоствореної держави Танзанія.

Правителі Занзібару з династії Бу СаїдіРедагувати

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Gascoigne, Bamber (2001-Ongoing). HISTORY OF ZANZIBAR. HistoryWorld. Архів оригіналу за 2012-05-16. Процитовано 2012-05-23. 
  2. Coins of Zanzibar. Numista. Архів оригіналу за 2012-05-03. Процитовано 2012-05-23.