Вікіпедія

Струнний міст

Струнний міст (івр. גשר המיתרים‎, Ґешер га-Мейтарім) — вантовий міст з бічними лонжеронами в Єрусалимі, Ізраїль. Конструкцію розробив іспанський архітектор та інженер Сантьяго Калатрава. Мостом проходить червона гілка трамваю, яка розпочала роботу 19 серпня 2011 року. Пішоходна частина дозволяє переходити від Кір'ят-Моше до центрального автовокзалу Єрусалиму та жалізничної станції «Іцхак Навон». Міст, будівництво якого коштувало близько 70 мільйонів доларів (246 мільйонів шекелів), урочисто відкрили 25 червня 2008 року[1].

Струнний міст
31°47′20″ пн. ш. 35°12′00″ сх. д. / 31.78898611113877948° пн. ш. 35.2001083333607738268° сх. д. / 31.78898611113877948; 35.2001083333607738268Координати: 31°47′20″ пн. ш. 35°12′00″ сх. д. / 31.78898611113877948° пн. ш. 35.2001083333607738268° сх. д. / 31.78898611113877948; 35.2001083333607738268
Країна  Ізраїль
Розташування Єрусалим
Матеріал сталь
Загальна довжина 360 м
Відкрито 25 червня 2008
Конструктор, архітектор Сантьяго Калатрава
Струнний міст. Карта розташування: Ізраїль
Струнний міст
Струнний міст
Струнний міст (Ізраїль)
Мапа
CMNS: Струнний міст у Вікісховищі

Історія ред.

Калатрава вперше відвідав Ізраїль для відкриття виставки своїх робіт у Хайфі в 1997 році. Під час цього візиту його запросили розробити проєкт пішохідного мосту в Петах-Тікві, який відкрили 2005 року. Він отримав запрошення попрацювати в Єрусалимі від міського інженера Урі Шетріт та мера Егуда Ольмерта[2], які, за словами Калатрави, запропонували йому «зробити найкрасивіший сучасний міст»[3].

Будівництво моста розпочалося в 2005 році, його вартість оцінювалася у 129 мільйонів шекелів, що набагато перевищувала початковий прогноз у 80 мільйонів шекелів[4].

Дизайн і символіка ред.

Міст розроблялося для того, щоб додати визначальний візуальний елемент до єрусалимської «лінії горизонту» на в'їзді в місто, а також для прокладення трамвайної гілки, яка, як очікувалося, мала вирішити проблеми з транспортом міста. Для Калатрави міст був «також приводом для створення великої площі, щоб надати характер і єдність цьому делікатному місці»[5].

Подібно до моста Аламільйо в Севільї (Іспанія), міст у Єрусалимі використовує кутову консольну вежу, щоб поглинути частину навантаження і зменшити кількість необхідних тросів. Міст складається з одного пілона, який урівноважує 160-ти метровий проміжок довжиною кабелів, що створює драматичний архітектурний вираз. Хоча міст став 40-им мостом Калатрави, він є першим, який архітектор спроєктував для трамваїв і пішоходів[6].

Яскравою особливістю мосту є єдина 188-ти метрова висока щогла, що підтримує проїзну частину за допомогою 66 сталевих тросів[7], розташованих у параболічній формі, яка розвивається тривимірно в просторі[5], що зробило її найвищою спорудою Єрусалима на момент завершення її будівництва. Місту оздоблений єрусалимським каменем із сталевими, скляними та бетонними деталями. Названий журналом Time «першою святинею сучасного дизайну в Єрусалимі»[6] міст став туристичною визначною пам'яткою.

На думку одних спостерігачів, форма мосту нагадує намет у пустелі або арфу, троси як струни символізують арфу царя Давида (кіннор)[8].

Прийняття і критика ред.

Проєкт прийняли зі значними суперечками. Прихильники, такі як історик архітектури Давід Кроянкер, сказали, що міст сприяє розвитку західного Єрусалиму та його поточних вимог[9]. Загалом, однак, проєкт піддавався критиці як екстравагантне та дороге рішення проблеми, яку можна було б вирішити дешевшими способами[7], адже кінцева вартість у понад 70 мільйонів доларів перевищила початковий бюджет більш, ніж у два рази. Естетика моста та його вплив на Єрусалим також викликали суперечки[10]. Одні стверджують, що мосту, розташованому біля людного в'їзду в місто, не вистачає місця навколо нього, щоб люди могли оцінити його мистецькі достоїнства; інші ж вважають, що міст просто не для цього міста і сумніваються, що він вписується там візуально[3]. Церемонія відкриття мосту, феєрія вартістю у 500 000 доларів, також викликала критику, особливо через те, що молодих танцівниць, яких згодом прозвали «Трупою Талібану»[11], змусили одягнути довгі спідниці та прикрити волосся після того, як ультраортодоксальні євреї пригрозили зірвати церемонію[8].

Виноски ред.

  1. ↑ Lefkovits, Etgar (25 червня 2008). Jerusalem landmark inaugurated with gala. The Jerusalem Post.
  2. ↑ Zandberg, Esther (17 червня 2004). The builder of bridges. Haaretz.
  3. ↑ а б Kershner, Isabel (4 квітня 2008). Grand bridge for a drab Jerusalem neighborhood. The New York Times.
  4. ↑ Kedmi, Sharon (20 січня 2005). Shapir, Eiffel win tender to build Calatrava bridge project. Haaretz.
  5. ↑ а б Santiago Calatrava, Light Rail Train Bridge, Jerusalem, Israel. arcspace.com. 21 липня 2008.
  6. ↑ а б Striking Chords in Jerusalem. Time. 16 липня 2007. Архів оригіналу за 22 листопада 2008.
  7. ↑ а б Discord at opening of Chords Bridge - Haaretz - Israel News. Процитовано 2 липня 2008.
  8. ↑ а б The Associated Press (25 червня 2008). Jerusalem's Bridge of Chords - a new addition to city of ancient symbols. Haaretz.
  9. ↑ Rotem, Tamar (19 травня 2008), The Controversial Bridge (גשר המחלוקת), Haaretz (Hebrew) , процитовано 5 грудня 2011
  10. ↑ The bridge too far - or not far enough?. Haaretz. Архів оригіналу за 15 травня 2009. Процитовано 2 липня 2008.
  11. ↑ Lefkovits, Etgar (13 листопада 2008). Jerusalem Affairs: Giving new meaning to an undivided capital. The Jerusalem Post.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Струнний_міст&oldid=37745954