Струков Іван Федорович
Єпископ Іоаким (у миру Іван Федорович Струков (8 (18) листопада 1674, с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії — 1 (12) вересня 1742, с. Карачун (нині Воронезька область)) — єпископ Православної російської церкви, єпископ Переяславський (1727—1730 рр.)
| Єпископ Іоаким | ||
| ||
|---|---|---|
| 4 червня 1727 року — 6 червня 1730 року | ||
| Обрання: | Єпископ Переяславський та Бориспільський, вікарій Київської єпархії російської церкви | |
| Інтронізація: | 4 червня 1727 року | |
| Конфесія: | РПЦ МП | |
| Попередник: | Кирило (Шумлянський) | |
| Наступник: | Варлаам (Леницький) | |
| ||
| 7 червня 1730 року — 1 вересня 1742 року | ||
| Попередник: | Лев (Юрлов) | |
| Наступник: | Веніамін (Сахновський) | |
| Діяльність: | священник | |
| Громадянство: |  Російська імперія
| |
| Ім'я при народженні: | Струков Іван Федорович Струков Иван Фёдорович | |
| Народження: | 18 листопада 1674 с. Нелжа ( Новомикільське Усманского повіту Тамбовської губернії | |
| Смерть: | 12 вересня 1742 (67 років) с. Карачун (нині Воронезька область) | |
| Похований: | м. Воронеж, боковий вівтар Іоанна Милостивого Благовіщенського собору. | |
| Батько: | Струков Федір Іванович | |
| Мати: | Струкова Ксенія Герасимівна | |
Походження ред.
Народився в 1674 році в сім'ї священика Федора Івановича Струкова. Після досягнення повноліття поїхав у Москву, де одружився.
Священник ред.
У 1696 році був призначений священиком приділу Святого Георгія кремлівського Благовіщенського собору[1].
Монах ред.
У 1712 році овдовів і прийняв постриження в Чудівському монастирі з ім'ям Іоаким. Через два роки був зведений у сан ігумена і призначений настоятелем Селіжарова монастиря. Ще через два роки був переведений назад у Чудівський монастир на посаду келаря, а потім до Петербурга в Олександро-Невський монастир. 24 грудня 1721 р. Іоаким був призначений архімандритом московського Донського монастиря.
Єпископ ред.
У 1726 році Іоаким був призначений керуючим Московською духовною консисторією. А в 1727 році — імператор Петро II наказав призначити Іоакима єпископом Переяславським, вікарієм Київської митрополії. 4 червня 1727 року відбулася єпископська хіротонія Іоакима, яку звершили архієпископ Новгородський і Великолуцький Феофан Прокопович, єпископ Астраханський і Ставропольський Лаврентій Горка і єпископ Воронезький і Єлецький Лев Юрлов.
8 червня 1730 року за наказом імператриці Анни Іоанівни Іоаким був переведений на Воронезьку кафедру. При ньому в Воронежі було закінчено будівництво кафедрального Благовіщенського собору (освячений 9 листопада 1735)
Він приділяв особливу увагу підготовці священнослужителів, організувавши при архієрейському будинку школу.
Смерть ред.
Помер єпископ Іоаким 1 вересня 1742 року в архієрейській вотчині селі Карачуні. По річці його тіло доставили до Воронежа і 26 вересня поховали в боковому вівтарі Іоанна Милостивого Благовіщенського собору[2].
Примітки ред.
- ↑ ЕПИСКОП ВОРОНЕЖСКИЙ И ЕЛЕЦКИЙ ИОАКИМ (СТРУКОВ) (1730—1742). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 січня 2017.
- ↑ Иоаким (Струков), епископ. Архів оригіналу за 16 січня 2017. Процитовано 15 січня 2017.
Джерела ред.
- Сергий (Петров), архиепископ. История Воронежской епархии от ее учреждения до наших дней (в четырех частях). Ч. II. Воронеж–Минск–Одесса, 1961—1968. Машинопись. С.268–270.
- Болховитинов Е. А. Историческое, географическое и экономическое описание Воронежской губернии. Воронеж, 1800. С. 204—206.
- Веселовский С. Б. Дьяки и подьячие XV—XVII вв. М., 1975.
- Глазьев В. Н. Власть и общество на юге России в XVII в.: противодействие уголовной преступности. Воронеж, 2001. С. 348—350.
- Епископ Иоаким Федорович Струков // Воронежские епархиальные ведомости. 1902. № 13. С. 423—437.
- Поликарпов Н. И. Из Синодика Святителя Митрофана: Жизнеописания воронежских архиереев // Воронежские епархиальные ведомости. 1896. № 18. С. 752—756.
- Русский биографический словарь: Ибак — Ключарев. СПб., 1897. С. 177.
- Николаев А. Исторические сведения о Воронежской духовной семинарии от основания ее до преобразования в 1814 г. // Воронежские епархиальные ведомости. 1866. № 15. С. 346—353; № 20. С. 458—463; № 22. С. 517—523; № 23. С. 545—535.