Столярчук Мирослав Станіславович

український військовик (1977-2014)

Миросла́́в Станісла́вович Столярчу́к (27 січня 1977(19770127) — 29 серпня 2014) — рядовий роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» МВС України, учасник російсько-української війни.

Столярчук Мирослав Станіславович
 Рядовий
Загальна інформація
Народження27 січня 1977(1977-01-27)
Луцьк
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (37 років)
Новокатеринівка
ПохованняЛуцький район
Псевдо«Мирон»
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС МВС
Рід військ Спеціальна міліція
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєвий шлях

ред.

Народився 1977 року в місті Луцьк. Закінчив Підгайцівську школу. Створив родину; подружжя виховувало дітей.

Брав участь у подіях Революції Гідності. З 4 липня 2014-го — міліціонер, рота патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь». Від 13 серпня — у зоні бойових дій, псевдо «Мирон».

Відчуваючи недобре, 28 серпня зателефонував дружині та попрощався. Загинув 29 серпня під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі поміж селом Новокатеринівка та хутором Горбатенко. В автобус влучив снаряд, загинуло 6 бійців.

2 вересня тіло Мирослава Столярчука з тілами 87 інших загиблих привезено до запорізького моргу, як невідомий загиблий був під тимчасовим номером 3201.

Була інформація, що Столярчук — у полоні в донецьких терористів, утримувався у приміщенні СІЗО. В грудні 2014-го родині стало відомо, що Мирослав у вересні був помилково похований — у Калинівці Вінницької області, замість В'ячеслава Катрича.

Упізнаний за тестами ДНК, по закінченні юридичних процедур 15 березня 2015-го перепохований у селі Підгайці Луцького району.

Без Мирослава залишилися дружина Ольга, брат Тарас, мама Людмила Федорівна, доньки 1999 р. н. Христина та 2011 р. н. Калина. Згодом у сестричок з'явився брат Остап.[1]

Нагороди і вшанування

ред.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 4, ряд 2, місце 8
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[2]
  • Іловайський Хрест (посмертно)
  • відзнака «За відвагу та мужність» (посмертно)
  • 2017 року в Підгайцівському НВК відкрито меморіальну дошку його честі
  • Почесний громадянин Волині (посмертно)[3]

Примітки

ред.

Джерела

ред.