Стефан (Романовський)
Архієпископ Стефан (Симон Романовський; 1 (12) липня 1777 — 4 (16) грудня 1841) — український релігійний діяч часів Російської імперії. Ректор Подільської духовної семінарії. В Україні був єпископом Волинським та Житомирським (1813 —1828)
| Архієпископ Стефан | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| 24 листопада 1828 — 1 березня 1841 | ||
| Попередник: | Мойсей (Богданов-Платонов-Антипов) | |
| Наступник: | Інокентій (Борисов) | |
| ||
| 14 вересня 1813 — 24 листопада 1828 | ||
| Попередник: | Даниїл (Натток-Михайловський) | |
| Наступник: | Амвросій Морєв | |
| Альма-матер: | Києво-Могилянська академія | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Сімеон Романовський | |
| Народження: | 1 (12) липня 1777 Чечельник, Подільська губернія. | |
| Смерть: | 4 (16) грудня 1841 (64 роки) Астрахань | |
| Чернецтво: | 21 листопада 1801 | |
| Єп. хіротонія: | 14 вересня 1813 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Єпископ Російської православної церкви (безпатріаршої), архієпископ Астраханський та Кавказький РПЦ (1841), єпископ Вологодський та Великоустюжський РПЦ (1828–1841).
Життєпис ред.
Народився на території Речі Посполитої. Син греко-католицького протоієрея містечка Чечельник Подільської губернії. Початкову освіту отримав вдома.
1791 — поступив до Київської духовної академії на Гетьманщині. По закінченню стає вчителем у Подільській духовній семінарії, організованій після окупації Речі Посполитої.
21 листопада 1801 — пострижений в чернецтво, продовжуючи вчителювати, а потім став префектом тієї ж семінарії.
25 березня 1809 — зведений в сан архімандрита і у тому ж році призначений ректором Подільської семінарії.
14 вересня 1813 — хіротонія в єпископа Волинського та Житомирського.
1821 — після пожежі Острозького монастиря, єпископ Стефан обрав Ганнопіль своїм місцеперебуванням і переніс туди духовну православну семінарію.
Еміграція до Московщини ред.
24 листопада 1828 — єпископ Вологодський та Великоустюжський.
1 березня 1841 — архієпископ Астраханський та Кавказький.
До Астрахані прибув 10 липня того ж року хворим, вже не міг займатися єпархіальними справами.
Помер в ніч на 4 грудня 1841. Похований у нижньому Успенському соборі Астрахані.